Дронова війна перевернула базовий принцип, за яким раніше будувалася військова економіка: перемагає не той, у кого зброя дорожча й досконаліша, а той, хто точніше рахує співвідношення "ціна засобу – цінність цілі". Вартість вже не побічний наслідок технології, а те, що формується параметрами, які відповідають конкретному завданню.
Мова йде переважно про дрони-камікадзе, безпосереднім завданням яких є ураження цілі. Дрони-розвідники чи ретранслятори сигналу – окрема категорія багаторазових виробів, і в цьому матеріалі вона не розглядається. Порівнювати ціни безпілотників різних класів між собою некоректно – йдеться про те, що різні завдання потребують відмінних технологічних рішень. Але в основі цих рішень одна логіка: завдати ворогу максимальної шкоди за мінімальних економічних витрат.
Витратний матеріал, що завдає значної шкоди
FPV дрони стали асиметричною відповіддю на брак засобів ураження. У Раді національної безпеки та оборони зазначають, що такі дрони з'явилися через необхідність замістити артснаряди, яких бракувало. Наразі це наймасовіший вид дронів, який виготовляє понад 160 компаній різного масштабу.
По суті, такий дрон – витратний матеріал, тому виробники мінімізують його вартість: найменші моделі коштують від 15-20 тисяч гривень, більші – 30-60 тисяч гривень. Саме ці дрони дозволили сформувати на ділянках фронту killzone та унеможливити рух ворожої важкої техніки без значних втрат з боку противника.
Дальність польоту FPV залежить від типу зв'язку і коливається від 1 до 50 км. Головна перевага – точне наведення, тому такі дрони застосовуються як проти особового складу, так і проти техніки, б'ючи по слабких місцях.
Дрони-перехоплювачі
Цей тип набув масового застосування насамперед проти "шахедів". Найвідоміший – P1-Sun, заявлена вартість якого стартує від 1 тисячі доларів. Дрон має пластиковий корпус та невелику дальність польоту – 23 км, але здатен вражати "шахеди", вартість яких за різними оцінками сягає 40-70 тисяч доларів.
Це робить економічно виправданим застосування навіть кількох P1-Sun проти одного ворожого БпЛА. Але економічна складова – не єдиний критерій: врятовані життя рахунку не піддаються.
Middle та deep strike – інший рівень цілей
Потужніші ударні безпілотники призначені для ударів по цілях у ворожому тилу. Залежно від відстані ураження їх ділять на middle strike (середня дальність) та deep strike (далекобійне ураження). Компаній, що виробляють такі дрони, значно менше, ніж виробників FPV, адже ці вироби потребують більших вкладень і складніші технологічно. За своїм життєвим циклом вони переважно теж є дронами одноразового застосування.
Прикладом далекобійного БпЛА є Anubis, що виробляється американсько-німецько-українською Auterion Airlogix Joint Venture GmbH. Залежно від версії дрон застосовується на середні відстані або на дальність до 1600 км. Вартість, за даними з відкритих джерел, коливається від 50 до 100 тисяч доларів залежно від комплектації. Штучний інтелект та бойова частина вагою 45-50 кг дають можливість застосовувати його не лише проти техніки, а й проти будівель – наприклад, навчальних центрів ворога.
"Бегемот", розроблений компаніями GLEFA та Culver Aerospace, здатний уражати цілі на відстані до 300 км, несе комбіновану бойову частину масою 75 кг та літає на малому діапазоні висот.
До класу middle strike формально належить і FP-2 виробництва Fire Point, хоча він потужніший: несе бойову частину до 200 кг на відстань до 700 км. Колишній військовослужбовець батальйону безпілотних систем 59-ої штурмової бригади СБС Олександр Карпюк (Серж Марко) назвав вартість такого дрона – 42 тисячі доларів.
Окремий клас – "діпстрайки". Тут конструктори шукають компроміс між вагою бойової частини та дальністю польоту. Оцінюється не лише вартість цілі, яку здатен уразити дрон, а й вартість альтернативи – наприклад, крилатих ракет, які в рази дорожчі. СЕО та СТО Fire Point Ірина Терех наголошує: уразити ціль – лише половина справи, важливо пройти ешелони ППО та засоби радіоелектронної протидії.
"Також велика робота ведеться проти засобів радіоелектронної боротьби – це найскладніша частина технологічного виклику, з яким ми стикаємося. Доставити, вразити ціль – це, насправді, найлегша частина. Завдяки нашій роботі ми змогли пробити кілька рівнів російської протиповітряної оборони, щоб точно вразити ціль", – розповіла Ірина Терех, коментуючи ураження московського НПЗ дроном FP-1.
Оновлений FP-1 долає відстань до 3400 км із бойовою частиною 60 кг. Вартість – від 55 до 70 тисяч доларів. Пройшовши крізь російське ППО, такі дрони уражають, зокрема, установки переробки нафти на НПЗ, заміна та ремонт яких обходяться в рази дорожче за вартість засобу ураження. До цього додається кумулятивний економічний ефект та психологічний тиск на ворога, який перестає почуватися у безпеці за тисячі кілометрів від фронту.
З чого формується вартість
Окрім прямих витрат на матеріали та комплектуючі, на вартість БпЛА впливають завдання, які він має виконувати: від них залежить дальність польоту, вага бойової частини, стійкість до засобів РЕБ. Ці параметри роблять некоректним пряме порівняння вартості дронів різних класів – наприклад, перехоплювачів та ударних далекобійних БпЛА. Навіть дрони одного класу можуть відрізнятися технологічно: типом запуску, наявністю шасі, що також унеможливлює усереднення ціни.
Український журналіст та військовослужбовець Антон Швець вказує ще на низку факторів, що впливають на кінцеву вартість засобу: необхідність доопрацювань "на ходу" під конкретну місію, гарантійна заміна дронів, які з технічних причин не полетіли, модель постачання та супутні послуги виробника – зокрема супровід запуску його представником, а також те, за чий рахунок здійснюється постачання оператору.
Якщо вартість засобу ураження продовжить визначатися не технологічною складністю, а точністю розрахунку "ціна-цінність", питання для військової промисловості зміщується: хто швидше навчиться рахувати цю формулу під конкретне завдання на фронті – той і отримає економічну перевагу в затяжній війні на виснаження.
