Контррозвідка Служби безпеки України повідомила про підозру інженеру стратегічного оборонного підприємства на Дніпропетровщині. За матеріалами слідства, чоловік одночасно працював на Федеральну службу безпеки та Головне розвідувальне управління Генерального штабу Збройних сил Росії. Подвійне замовлення від конкуруючих спецслужб — рідкість навіть за стандартами воєнного часу.
Схема: син як інструмент тиску
За даними СБУ, вербування відбулося через особисту вразливість фігуранта: його син відбуває покарання в Росії за наркозлочини. Російські куратори пообіцяли амністію в обмін на секретні дані — технічну документацію оборонного виробництва та геолокації виробничих цехів. Це класична схема примусової вербування через заручника — і, як свідчать матеріали справи, вона спрацювала.
«Вербування через родичів у зоні досяжності Росії — системний інструмент, а не виняток. ФСБ і ГРУ свідомо шукають людей із такими зв'язками».
— з оцінок профільних аналітиків контррозвідувальної діяльності
Паралельне завербування одного агента двома різними спецслужбами — ФСБ і ГРУ — вказує або на відсутність координації між структурами, або на свідоме дублювання джерел для перевірки достовірності даних.
Що саме передавав підозрюваний
- Секрети виробничого процесу: технічна документація щодо оборонної продукції заводу
- Геолокації цехів: координати режимних об'єктів, потенційно придатні для таргетування ударів
- Дані про оборонне виробництво в умовах воєнного стану
Під час обшуків слідчі вилучили докази шпигунської діяльності. Інженеру оголошено підозру за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану. Санкція: довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Підозрюваний перебуває під вартою.
Контекст: не поодинокий випадок
Дніпропетровщина — один із ключових регіонів оборонно-промислового комплексу України, що робить її пріоритетною мішенню для розвідки. Лише протягом 2025 року СБУ зафіксувала щонайменше кілька справ, пов'язаних зі спробами проникнення до підприємств ОПК або збору даних про них у регіоні. В одному з випадків агент ГРУ залучив до шпигунства власного неповнолітнього сина для коригування ударів по Дніпру. В іншому — громадянин РФ із посвідкою на проживання шпигував під прикриттям зварювальника.
Спільне в цих справах — використання особистих зв'язків як точки входу: родичі в Росії, соціальні мережі з проросійськими коментарями, знайомі на окупованих територіях.
Якщо слідство доведе, що обидві спецслужби отримували дані з одного джерела незалежно одна від одної, постане питання: чи знали в ФСБ і ГРУ про спільного агента — і якщо так, то чи не була частина переданих даних свідомо перевіреною дезінформацією з українського боку?
