Співрозмовник в оточенні Кирила Буданова розповів LIGA.net, що не називав би це «вимогою». Але факт залишається фактом: досвід роботи з американськими партнерами був одним із аргументів, коли Зеленський обирав нового керівника Офісу президента після відставки Андрія Єрмака.
Це не дипломатична абстракція. За даними, які цитує Washington Post, Буданов ще будучи очільником ГУР підтримував неофіційні зв'язки з представниками оточення президента США Дональда Трампа — паралельно з діяльністю Єрмака, який прагнув контролювати всі канали комунікації самостійно.
Єрмак блокував — Буданов обходив
Контакти Буданова з американськими посадовцями відбувалися паралельно до комунікації Єрмака. Зокрема, він спілкувався зі спеціальним посланцем президента Трампа Кітом Келлогом та командою віцепрезидента Джей Ді Венса. Натомість Єрмак намагався заблокувати це спілкування — як напряму, так і через президента України.
У Politico припускали, що Єрмак бачив у Буданові суперника та кілька разів намагався його звільнити, та ексголова розвідки «перехитрив його».
«Це призначення має на меті розвіяти занепокоєння щодо корупційного скандалу, який усунув попереднього головного помічника»
The Washington Post — про призначення Буданова головою ОП
Єрмак пішов з посади 28 листопада 2025 року — того ж дня, коли детективи НАБУ провели обшуки в його помешканні та офісі в рамках розслідування корупційного скандалу в енергетичній сфері. Для нього це стало повною несподіванкою.
Що змінилось операційно
Буданов не тисне на депутатів, не провокує відкритих конфліктів і майже не світиться публічно — але стабільно росте в президентських рейтингах.
Якщо взаємодія Єрмака з Зеленським будувалась на неформальній довірі й персональній дружбі, то з призначенням Буданова ця комунікація стала більш формалізованою, інституційною та службовою.
Очікується, що саме Буданов очолюватиме переговори про закінчення війни, гарантії від США і партнерів та безпекові питання на чолі української делегації. За словами Washington Post, попри репутацію жорсткого «яструба», Буданов відіграв важливу, хоча й непублічну роль у мирних переговорах на початку 2025 року та проявив себе як один із найбільш тверезих і реалістичних співрозмовників.
Але тут є розрив між кадровою логікою і реальністю: призначення пояснювали «досвідом роботи з партнерами», а перші 100 днів показали, що Буданов свідомо тримається в тіні — не бере на себе публічний фронт, не витісняє інших центрів ухвалення рішень.
Якщо переговори з США увійдуть у фазу, де потрібна не репутація, а конкретна позиція по територіях — чи виявиться, що «прийнятність для Вашингтона» і «здатність захистити українські інтереси на столі» — це не одне і те саме?
