Начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій Гнатов дав розгорнуте інтерв'ю LIGA.net, у якому вперше так відверто окреслив логіку демобілізації: вона не заблокована політично — вона заблокована арифметично.
«Про демобілізацію зараз не варто говорити детально, щоб не вводити людей в оману й не створювати хибних очікувань».
Андрій Гнатов, начальник Генерального штабу ЗСУ
Суть позиції проста: поки темпи призову не дозволяють замінити тих, хто вже служить, масове звільнення означало б або оголення позицій, або колапс бойового ядра. Генштаб не заперечує необхідності демобілізації — він стверджує, що не може назвати терміни чесно.
Що вже готують як вихід
Паралельно Міністерство оборони та Генштаб фіналізують нові контракти для військовослужбовців. За даними Української правди, контракти будуть трьох видів із чітко прописаними термінами служби — 10 місяців для чинних бійців на бойових посадах і 14 місяців для новобранців. Принципово нове: у документ вбудовані гарантовані демобілізація та відстрочка до наступного призову після завершення контракту.
Це не те саме, що демобілізація для тих, хто служить із 2022 року без контракту, але це перша інституційна спроба зробити кінець служби юридично передбачуваним, а не залежним від рішення командира чи стану фронту.
Чому «після перемир'я» — теж не відповідь
Генерал Олександр Півненко з Нацгвардії раніше попереджав: не варто розраховувати на демобілізацію одразу після закінчення бойових дій. Логіка та ж — армія не може одночасно відпустити велику кількість людей, не маючи підготовленого резерву на заміну. Гнатов, за даними NV, ще у попередніх інтерв'ю наголошував, що ротація на передовій «зарано» обговорювати, поки ініціатива на боці противника.
Тобто навіть гіпотетичне перемир'я не вмикає автоматично механізм звільнення — воно лише знімає один із блокуючих факторів.
- Що потрібно для демобілізації: достатній темп призову, щоб замінити бійців на позиціях
- Що є зараз: ідеї та кілька варіантів розв'язання — без публічних деталей
- Що з'являється через нові контракти: юридично зафіксований кінець строку, але лише для тих, хто підпише новий документ
Відкрите питання тут не про добру волю Генштабу, а про конкретну цифру: якщо місячний темп призову досягне рівня, достатнього для ротації бойових підрозділів, чи з'явиться публічний графік демобілізації — чи знову виявиться, що є ще один «складний» фактор, якого раніше не називали?
