Чому це важливо
Рішення IPC дозволити участь 6 російських і 4 білоруських спортсменів на Паралімпійських іграх 2026 у Мілані‑Кортіні під їхніми національними прапорами зачіпає не тільки спорт. Це питання довіри до міжнародних інституцій, моральної відповідальності організаторів та сигналу для жертв агресії. Саме тому реакція офіційної Києва варта уваги кожного, хто слідкує за безпекою та репутацією нашої держави.
Що сталося
Міжнародний паралімпійський комітет ухвалив рішення, за яким шість спортсменів із росії отримали квоти в паралімпійському лижному спорті, лижних перегонах та сноуборді, а чотири білоруські — у лижних перегонах. Рішення передбачає можливість офіційного підняття національної символіки цих країн під час змагань.
Реакція України
МЗС та Міністерство молоді і спорту опублікували спільну заяву, де назвали такий допуск неприйнятним і таким, що підриває довіру до міжнародного спорту. Українські відомства наголошують, що підняття прапорів і звучання гімнів країн, які ведуть агресивну війну проти України, фактично виправдовує злочини, які здійснюють їхні режими.
Прапори й гімни агресорів уособлюють режими, що ведуть агресивну війну. Із цими прапорами у руках руйнують міста. Тримаючи їх — вбивають цивільних. Росія перетворила спорт на інструмент війни проти вільного світу, а не лише проти України. У паралімпійському русі РФ прославляють учасників агресивної війни. Їм вручають нагороди за підтримку агресії. Україна вже застосувала санкції до російських спортивних пропагандистів, Паралімпійського комітету Росії та його керівника Павла Рожкова
— спільна заява МЗС і Міністерства молоді і спорту України
Окремо Андрій Сибіга дав доручення українським послам проводити переговори з урядами країн‑господарок і закликати їх не брати участі в церемонії відкриття, як спосіб дипломатичного тиску. Міністр молоді і спорту Матвій Бідний заявив, що рішення IPC фактично сприяє «узаконенню» війни та злочинів рф.
Що це означає і які наступні кроки
Рішення IPC ставить міжнародне співтовариство перед вибором між принципами інклюзії спортсменів і відповідальністю інституцій перед жертвами агресії. Аналітики з спортивної дипломатії звертають увагу, що організації часто намагаються дистанціювати спорт від політики, але в умовах відкритої війни така дистанція стає ілюзією.
Наступні кроки за IPC і за країнами‑партнерами: чи посилять обмеження щодо символіки, чи застосують дипломатичні бойкоти церемоній, чи шукатимуть компроміси у форматі нейтрального статусу спортсменів. Водночас Україна вже почала роботу в дипломатичних каналах — це прагматичний і очікуваний крок, який може вплинути на подальші рішення організаторів.
Висновок
Рішення про допуск під прапорами — не лише спортивний прецедент, а сигнал про те, як міжнародні інституції балансуватимуть між аполітичністю спорту і відповідальністю перед міжнародним правом та жертвами агресії. Чи перетворяться декларації на конкретні дії — питання до IPC і його партнерів. Україна вже зробила свій вибір: захищати пам'ять і права постраждалих, використовуючи дипломатію і санкції.
