Коротко
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) дискваліфікував українського скелетоніста Владислава Гераскевича перед першим заїздом на Олімпіаді-2026 у Мілані — через намір спортсмена вийти на старт у так званому «шоломі пам’яті» з портретами загиблих. Президент Володимир Зеленський різко відреагував, назвавши це «не про принципи олімпізму» і закликав МОК не залишатися осторонь від наслідків російської агресії (джерело — УНН).
Що сталося
МОК послався на правила, які обмежують політичні чи провокаційні прояви під час змагань, і застосував дискваліфікацію перед стартом спортсмена. Гераскевич, за повідомленнями, має намір оскаржити рішення у Спортивному арбітражному суді (CAS).
«Спорт не означає безпамʼятство, а олімпійський рух має допомагати зупиняти війни, а не підігравати агресору. Це точно не про принципи олімпізму, які засновані на справедливості та підтримці миру»
— Володимир Зеленський, президент України (публічне звернення)
Чому це важливо
Рішення стосується не лише одного спортсмена. Воно потрапляє в перетин двох логік: правил нейтральності спорту та права на пам'ять і моральну позицію під час війни. Для українців **пам’ять про загиблих** — не протест, а етичний маркер. Президент нагадав і про реальні втрати: **660 українських атлетів і тренерів вбиті** від початку повномасштабної війни; водночас, за його словами, **13 росіян** зараз беруть участь в Італії під нейтральними прапорами й публічно підтримують агресію. Ці дані додають контексту до запитання: чи може «нейтральність» ігнорувати очевидні моральні виміри конфлікту?
Реакція та юридична перспектива
Експерти зі спортивного права зауважують, що МОК часто посилається на статті Олімпійської хартії, які обмежують політичні висловлювання під час заходів. Водночас міжнародні правозахисники й частина спортивної спільноти наголошують на різниці між агітацією та вшануванням пам’яті. Апеляція до CAS може стати прецедентом: або закріпить суворішу інтерпретацію «нейтральності», або розширить розуміння дозволених форм вираження під час змагань.
«Подам апеляцію до Спортивного арбітражного суду (CAS)»
— Владислав Гераскевич, скелетоніст (за повідомленнями ЗМІ)
Що далі
Найближчі кроки очевидні: юридична апеляція спортсмена до CAS і політична дипломатія з української сторони. Результат справи може визначити, як міжнародний спорт балансуватиме між формальною нейтральністю та гуманітарними/моральними обставинами воєн. Для читача це питання безпеки цінностей: чи будуть міжнародні інституції готові усвідомлювати контекст, коли мова про пам’ять і життя людей?
Підсумок: справа Гераскевича — це не лише індивідуальна криза, а тест для олімпійського руху: чи зможе він поєднати правило нейтральності з вимогою не забувати про людську ціну війни. Тепер хід за юридичними інстанціями і партнерами МОК — від їхніх рішень залежатиме не тільки спортивна, а й етична репутація руху.
