Говорити з агресором — вже компроміс: що означає позиція Зеленського для миру і безпеки

Президент пояснив, що сама готовність вести переговори з Росією є значущою поступкою. Розбираємо, чому це змінює дипломатичну динаміку і що це означає для безпеки України.

524
Поділиться:
Володимир Зеленський (Фото: Офіс президента)

Позиція Зеленського: переговори як фактичний поступ

Інтерв'ю президента Володимира Зеленського японському агентству Kyodo News, уривок якого опублікував Офіс президента, містить чіткий фрейм: для України вже сам факт діалогу з країною-агресором є значним компромісом. Це не декларація капітуляції — це робоча позиція, яка одночасно відкриває шлях до переговорів і ставить червоні лінії.

"Саме тому вже нашим компромісом є те, що ми говоримо з агресором про компроміси. 'Стоїмо там, де стоїмо' — це великий компроміс. Вони захопили майже 20% нашої території. І ми готові говорити про мир зараз на основі принципу 'стоїмо там, де стоїмо'. Це великий компроміс"

— Володимир Зеленський, президент України (інтерв'ю Kyodo News; уривок опублікований Офісом президента)

Чому це має значення

По-перше, мова йде про переформатування критерію компромісу. Якщо переговори відбуватимуться на принципі "стоїмо там, де стоїмо", фактично закладається підвалини для фіксації ліній фронту — а отже для політико-правового узгодження майбутніх меж. Для суспільства це питання ключове: чи ставити за мету збереження державності зараз, чи чекати повного звільнення територій у майбутньому.

По-друге, це сигнал партнерам: Україна готова до діалогу, але не за рахунок суверенітету. Така позиція прагматична — вона водночас зберігає міжнародну легітимність і дозволяє тестувати готовність супротивника до реальних поступок.

Міжнародний контекст і голоси навколо

Зеленський зазначив, що низка посередників — зокрема держави Близького Сходу та Азії — вже визнають Росію агресором. Це важливий дипломатичний ресурс: якщо посередники зберігають цю рамку, переговори матимуть іншу правову та політичну вагу, ніж діалог, що починається з вимог супротивника.

Тим часом у хроніці: 13 лютого 2026 року Сибіга наголосив, що Україна прагне завершення війни і бере участь у переговорному процесі попри розходження в позиціях. Раніше, 14 грудня 2025 року, Зеленський говорив про роль тиску з боку США як чинника, що може змусити Росію до поступок. Ці дати підкреслюють: готовність говорити супроводжується дипломатичною стратегією та очікуваннями від партнерів.

Що це означає для кожного з нас

Для громадян це питання трьох інтересів: безпека (менше активних бойових дій у разі перемир'я), суверенітет (захист державних прав на території) та відновлення (можливість планувати реконструкцію і повернення людей). Водночас ризик легітимації чужої анексії реальний — саме тому умови будь-яких переговорів мають бути прозорими й підтримані міжнародними гарантіями.

Висновок

Позиція Зеленського — це прагматичний маневр: говорити, але не віддавати суверенітет. Далі все залежатиме від того, чи перетворять партнери готовність до діалогу на чіткі гарантії та механізми контролю. Питання, яке залишається: чи зможе міжнародна спільнота забезпечити такі гарантії швидше, ніж поведінка агресора змінить стартові умови переговорів?

Новини світу

Політика

Головні переговірники Трампа підтвердили приїзд до України ще на початку квітня, але дати досі немає. Зеленський пояснив затримку сам: посланці не хочуть відлучатися від президента.

9 годин тому
Політика

Центр протидії дезінформації фіксує нову фазу підготовки російського суспільства: після риторики про «захист» співвітчизників — законодавче оформлення права воювати за межами РФ проти будь-кого, включно з союзниками України.

10 годин тому