Командир батальйону безпілотних систем Apachi 81-ї аеромобільної бригади старший лейтенант Олександр Денисов зафіксував те, що аналітики обговорювали в теорії: на Слов'янському напрямку наземні роботизовані комплекси з'являються на дорогах частіше за звичайні автівки. Окупанти перекидають через НРК боєкомплект, провізію та спорядження на позиції пілотів дронів і артилерії.
Чому саме зараз
Причина прозаїчна й летальна водночас. FPV-дрони обох сторін перетворили смугу завглибшки від 15 до 25 кілометрів від лінії зіткнення на так звану «зону смерті». Надіслати туди бронемашину чи «Урал» із вантажем — майже гарантована втрата і техніки, і водія.
«Це безнадійно — взяти броньовик і просто відправити його евакуювати піхотні позиції. Вас перехоплять по дорозі на 100 відсотків»
— командир підрозділу безпілотних систем 12-ї бригади «Азов», Foreign Policy
Саме цей тиск — не технологічний ентузіазм, а суто прагматична відповідь на FPV-домінування — прискорив перехід обох сторін до НРК у ролі логістичного інструменту.
Що відомо про російський бік
Аналітичний звіт організації State Watch ідентифікував 32 моделі російських НРК, з яких щонайменше 20 типів зафіксовано в бойовому застосуванні проти України. Ключова структурна зміна — виробництво перейшло від державних заводів ВПК до приватних компаній і вийшло на серійний рівень у 2024–2026 роках. Поставки на фронт — від кількох десятків до кількох сотень одиниць.
Показово: під санкціями ЄС перебувають лише 3 з 20 ідентифікованих виробників. Більшість найбільших серійних постачальників «нових» НРК не потрапила під обмеження жодної юрисдикції — попри підтверджене бойове застосування.
Українська відповідь у цифрах
- За перші три місяці 2026 року українські НРК виконали майже 24 500 завдань — з 2 900 у листопаді 2025-го до понад 9 000 у березні 2026-го.
- Кількість підрозділів ЗСУ, що застосовують НРК, зросла з 67 у листопаді 2025-го до 167 навесні 2026-го.
- Міноборони уклало контракти на 25 000 наземних роботів у першому півріччі 2026 року — вдвічі більше, ніж за весь 2025-й.
За даними Генерального штабу, підрозділи, що інтегрували НРК, зафіксували скорочення втрат серед особового складу до 30%. Один кулеметний НРК утримував позицію майже шість тижнів поспіль в кінці 2025 року — його дозаправляли й обслуговували кожні 48 годин.
Асиметрія, яку легко пропустити
Вартість одного наземного роботизованого комплексу — від $30 000 до $40 000 — еквівалентна 30–50 FPV-дронам. Тобто НРК дорожчий за інструмент, який змусив його з'явитися. Це означає, що логістичний робот — не заміна людині, а вимушена відповідь на здешевлення вбивства: доти, доки FPV коштує менше за доставку вантажу живим бійцем, рівняння працює на користь НРК.
Росія вирішує ту саму задачу з іншими ресурсами: замість єдиної кодифікованої програми — десятки приватних виробників поза санкційним полем, замість публічної статистики місій — фіксація на рівні окремих ділянок фронту, як-от Слов'янський напрямок.
Якщо ЄС не закриє санкційні прогалини щодо виробників російських НРК — темп їхнього виробництва визначатиме не технологічна спроможність Росії, а доступ до комплектуючих, який наразі ніхто серйозно не обмежує.
