У день чергового обміну військовополоненими, 5 червня 2026 року, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець провів першу робочу зустріч із новою омбудсманкою Росії Яною Лантратовою. Як повідомив сам Лубінець у соцмережах, переговори тривали понад три години.
Що домовилися — і чого не підписали
За підсумками зустрічі сторони декларативно домовилися про шість напрямів роботи: верифікацію та повернення військовополонених і незаконно утримуваних цивільних; передачу листів і посилок від полонених їхнім родинам; взаємні відвідування і перевірку умов утримання; возз'єднання сімей; встановлення долі зниклих безвісти. Окремо — провести звірку всіх наявних списків щодо осіб у місцях несвободи.
Жодного публічного документа з термінами чи механізмом моніторингу виконання оприлюднено не було. Домовленості існують у форматі усних заяв омбудсмана — без підпису, без третьої сторони як гаранта. Попередні зустрічі з Москальковою відбувалися за участі МКЧХ; чи буде збережено цей формат із Лантратовою — Лубінець не уточнив.
Конкретний результат дня — інший: за даними Інтерфакс-Україна, п'ятеро українських громадян повернулися на підконтрольну уряду територію з тимчасово окупованих районів, три родини возз'єдналися.
Хто така Лантратова
Яна Лантратова, 37 років, змінила Тетяну Москалькову після десяти років на посаді — Держдума призначила її 14 травня 2026 року голосами 301 депутата. До цього вона була депутаткою від фракції «Справедлива Росія — За правду» й очолювала комітет з розвитку громадянського суспільства.
«Лантратова повністю підтримує офіційну лінію російської влади. Її призначення розцінюють як перехід інституту омбудсмена до ще більш непублічного та контрольованого формату».
Главком, з посиланням на аналітиків
Кар'єру вона починала в «Молодій гвардії Єдиної Росії», потім — у президентській раді з прав людини та структурах Адміністрації президента РФ. У 2024 році виступала на «Соловйов-лайв», розповідаючи про поїздки регіонами, звідки на фронт вирушало найбільше контрактників.
Критично важливий контекст: СБУ ще 2024 року повідомила Лантратовій про підозру у причетності до примусового вивезення дітей з окупованого Херсона. Після деокупації міста слідчі знайшли в Будинку дитини документи з її підписом. Міжнародний кримінальний суд кваліфікує депортацію українських дітей як воєнний злочин.
Парадокс гуманітарного треку
Лубінець і раніше контактував із Москальковою — попри те, що та перебувала під санкціями низки країн. Логіка була прагматичною: канал зв'язку важливіший за репутацію співрозмовника, якщо він дає результат у вигляді живих людей. Та сама логіка застосовується тепер до Лантратової — людини, якій українська прокуратура висунула підозру у воєнному злочині.
Це не моральний осуд переговорів: в умовах відсутності дипломатичних відносин гуманітарний трек залишається єдиним офіційним каналом між двома державами щодо доль конкретних людей. Але це й не привід ігнорувати, ким є співрозмовник за межами переговорної кімнати.
«Чистий аркуш», про який говорить Лубінець, насправді не порожній: він успадковує і напрацювання попередніх зустрічей, і всі юридичні підозри щодо нового партнера.
Верифікація списків полонених — найважливіша з озвучених домовленостей, бо саме розбіжність у списках блокує обміни. Якщо протягом двох-трьох місяців жодної спільної звірки публічно підтверджено не буде — «чистий аркуш» виявиться черговою декларацією без наслідків.
