У ніч на 10 квітня підрозділи Сил спеціальних операцій ЗСУ вразили дві льодостійкі стаціонарні платформи «Лукойл-Нижневолжскнефть» в акваторії Каспійського моря. Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ. Під удар потрапили родовища імені Валерія Грайфера та імені Юрія Корчагіна — обидва в північній частині Каспію, приблизно за 1000 км від лінії бойового зіткнення.
Що відомо про цілі
Усі три «лукойлівські» платформи в Каспійському морі — Філановського, Корчагіна та Грайфера — вже були під ударом у грудні 2024-го та в ніч на 11 січня 2025 року, коли ССО атакували всі три одночасно. За даними тогочасних повідомлень ССО, платформи використовуються для забезпечення російської окупаційної армії паливно-мастильними матеріалами, а також для розміщення засобів радіотехнічної розвідки.
Родовище імені Корчагіна належить до нафтогазоконденсатних, після грудневих ударів там було зафіксовано пошкодження критично важливого обладнання, що зупинило виробничі процеси. Родовище Грайфера (офіційна назва — «Ракушечне») планували вивести на пікові показники до 2028 року: потенційний видобуток — до 1,2 млн тонн нафти на рік.
«Дані об'єкти задіяні у забезпеченні російської окупаційної армії. Зафіксовані влучання. Масштаби збитків уточнюються».
Генеральний штаб ЗСУ
Тактичний контекст
Операції в Каспії є частиною ширшої кампанії ССО та СБУ проти енергетичної інфраструктури Росії. Відстань у ~1000 км від фронту — це не рекорд для українських дронів, але саме Каспій до грудня 2024-го вважався фактично недосяжним тилом. Перший удар по платформі Філановського у грудні зупинив роботу понад 20 свердловин та перервав виробничі процеси на всьому комплексі.
Міністерство оборони Росії після аналогічних ударів у січні 2025 року побічно підтвердило атаки, заявивши про перехоплення семи безпілотників над акваторією Каспійського моря. Прямих підтверджень від російської сторони щодо квітневого удару поки немає.
Родовища Філановського та Корчагіна разом видобули у 2022 році 6,9 млн тонн нафти. Запаси лише Філановського оцінюються у 129 млн тонн нафти та 30 млрд кубометрів газу — значна частина транспортується до Чорного моря через Каспійський трубопровідний консорціум (КТК).
- Льодостійка стаціонарна платформа ім. Валерія Грайфера — родовище «Ракушечне», плановий вихід на пік видобутку у 2028 році.
- Льодостійка стаціонарна платформа ім. Юрія Корчагіна — нафтогазоконденсатне родовище, виробництво зупинялося після грудневих ударів.
Масштаби збитків залишаються відкритим питанням
Генштаб підтвердив влучання, але оцінку пошкоджень не надав. Після грудневих операцій СБУ бортові камери безпілотників фіксували влучання в район газотурбінних установок — найбільш критичного вузла платформи. Якщо квітневі удари завдали порівнянних пошкоджень, зупинка виробництва на обох родовищах є вірогідною, але не підтвердженою.
Якщо Росія не перекине додаткові засоби ППО до Каспійського регіону — що вимагає перерозподілу ресурсів з інших ділянок — ті самі платформи залишаться доступними цілями і надалі.
