Що насправді сталось — і де сюжет зупиняється
СБУ затримала мешканця Дніпропетровщини Владислава Семенцова за заклики до Росії завдавати ударів по українських правоохоронних органах. Це — реальна кримінальна справа, яка заслуговує на журналістську увагу. Але вже у перші секунди сюжет робить різкий поворот: від конкретного кримінального епізоду — до формули "можливо, ісламський екстремізм". Між цими двома темами у сюжеті є лише один факт: Семенцов "відвідував мечеть". Відвідування релігійної споруди — це не доказ радикалізації і не доказ координації з будь-якою організацією. У стандартах редакційної перевірки та кримінальному праві такий зв'язок вимагає прямих доказів: комунікацій, транзакцій, спільних дій, процесуальних матеріалів. Нічого з цього у сюжеті немає.
"Ми не стверджуємо" — формула, яка захищає натяк, а не глядача
Автори кілька разів повторюють: "ми не стверджуємо, лише даємо факти". Але саме ця формула і є ключовою маніпуляцією. Вона знімає з редакції відповідальність за твердження, яке глядач уже сформував у голові — завдяки темпу монтажу, тривожній музиці та логіці "де дим, там і вогонь". Відповідальна журналістика безпеки — навпаки — зобов'язана бути точнішою за будь-яку іншу, бо ціна помилки тут — стигматизація цілої релігійної громади та подарунок для російської пропаганди, яка і без того намагається розколоти українське суспільство.
Асоціативний монтаж замість доказового ланцюжка
Центральна конструкція сюжету будується так: Семенцов → мечеть → ДУМУ "УММА" → Ісмагілов → російський YouTube-канал → власник каналу → ФІОЄ → список ОАЕ → "Брати-мусульмани". Кожен перехід у цьому ланцюжку — асоціація, а не доказ. Поява в ефірі медіамайданчика не означає солідарності з власником каналу. Членство у федерації не означає участі у терористичних операціях. "Підтримка відкриття мечеті" — не те саме, що "контроль над відвідувачами". У кримінальному праві та в стандартах якісної журналістики зв'язок має бути прямим і підтвердженим. "Схожість декорацій" — не аргумент.
"Якщо ж база переважно асоціативна, 'ми не стверджуємо' перетворюється на ліцензію на будь-який монтаж підозр."
— З аналізу редакційних стандартів сюжету
Контекст, який сюжет майже не показує
ДУМУ "УММА" — одна з інституцій українських мусульман, чий головний офіс у Києві постраждав від російського ракетного удару. Саїд Ісмагілов у воєнний час публічно засвідчував свою причетність до захисту України — про це писали численні медіа. Сейран Аріфов на офіційних ресурсах формулював позицію "Альраїду" як "підтримку незалежності України, її розвитку та стабільності". Це — не "індульгенція" і не спростування будь-яких питань. Але в журналістиці, яка претендує на об'єктивність, ця рамка зобов'язана бути присутньою. Її майже повна відсутність у сюжеті — не недбалість, а редакційний вибір.
Халяль-сертифікація: економічна тема, яку перетворили на "фінансування тероризму"
Сюжет подає сертифікацію халяль як "монополію" і натякає на зв'язок з терористичним фінансуванням. Але навіть якщо концентрація на ринку сертифікації — реальна проблема, це тема для економічного та регуляторного аналізу, а не автоматичний місток до звинувачень у тероризмі. Такий місток можливий лише там, де є транзакції, санкційні рішення, вироки або документи фінансового моніторингу. Нічого з цього у сюжеті не показано.
Три токсичні наслідки такого підходу
Перше — колективна відповідальність: коли глядач виходить з відчуттям, що "всі мусульмани під підозрою", — це розкол усередині суспільства, яке воює. Друге — дискредитація українських мусульман, які є частиною політичної нації і так само є цілями російського терору. Третє — засмічення контртерористичної аналітики: замість конкретних ознак ризику (насильницька риторика, доведені транзакції, рекрутинг, зв'язок з бойовими структурами) суспільству підсовують "сигнали" рівня асоціацій — і це насправді ускладнює роботу тих, хто реально займається безпекою.
Підсумок
Сюжет ТСН дає перелік точок для перевірки — імена, організації, адреси, фрагменти висловлювань. Це може бути корисним стартом для OSINT-дослідження. Але він не доводить того, до чого підштовхує глядача драматургією: існування операційної мережі "Братів-мусульман" в Україні, пов'язаної із Семенцовим. Кожен ключовий перехід у цій конструкції зроблено через асоціативний монтаж. А "ми не стверджуємо" — не страховка для глядача. Це страховка для редакції. Протидія реальному екстремізму та гібридним впливам РФ вимагає точнішого інструментарію — і вищої редакційної відповідальності.
