Коротко — що оголосили і чому це має значення
Міністр оборони Михайло Федоров презентував «план війни» з трьома конкретними цілями: закрити небо, зупинити ворога у всіх доменах та позбавити Росію економічного ресурсу воювати. Це не декларація бажань — це рамка для оперативних рішень, закупівель і міжнародної координації, яка має перетворити тактичні переваги на стратегічний тиск.
1. Закрити небо — відновити повсякденність
За словами Федорова, мета — ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати не менше 95% ракет і дронів. На практиці це означає масштабування багаторівневої системи ППО: «мала» ППО ближнього периметра, мобільні комплексі перехоплення та інтеграція датчиків у національну систему оповіщення.
«Коли небо закрите – країна функціонує»
— Михайло Федоров, міністр оборони України
Чому це важливо для вас: стабільна ППО знижує ризики для цивільної інфраструктури, гарантує логістику оборони й дозволяє перерозподіляти ресурси з пасивного захисту у наступальні та контрнейтралізаційні дії.
2. Зупинити ворога на землі, у морі та кіберпросторі — «математика втрат»
Федоров назвав орієнтир — понад 200 вбитих окупантів на 1 км² як рівень, за якого просування стає неможливим. Він навів приклад Донеччини з показником ~156 на км² і пояснив, що йдеться про швидкість і щільність втрат, яка знецінює наступальний потенціал противника.
«Наш орієнтир – понад 200 вбитих окупантів за кожен км². Це рівень втрат, за якого просування стає неможливим»
— Михайло Федоров, міністр оборони України
Це про поєднання правильної логістики, тактичних засобів, артилерії, розвідки й кібероперацій. Ключ — не лише в кількості снарядів, а в якості управління: скорочення циклу прийняття рішень завдяки даним (DELTA, система єБали), підвищена підготовка підрозділів і швидка адаптація тактик.
3. Позбавити Росію економічного ресурсу воювати — тиск на нафтові доходи
Федоров прямо пов’язує тривалість війни з фінансовими можливостями РФ, насамперед доходами від нафти та використанням «тіньового флоту» для обхідних операцій. Рішення — це посилення санкцій, робота з партнерами по перехопленню та ідентифікації суден, координація дій у портах і на морі та створення фіскального дефіциту, який зведе до мінімуму можливості Кремля фінансувати боєздатність.
«Джерело – нафта. Якщо перекрити цей канал – ресурс на війну різко скоротиться»
— Михайло Федоров, міністр оборони України
Для громадян це означає: результати санкцій і морської координації будуть відчутні не відразу, але саме вони здатні змінити стратегічну стійкість агресора.
Як план має перетворитися на реальні кроки
Партнерство. Україна розраховує на рекордні обсяги допомоги вже цього року — для закупівель дронів, стабільних виплат військовим і посилення ППО. Це модель win‑win, яка вимагає від партнерів гарантій контролю витрат і прозорості результатів.
Технологічна перевага. Бути «на 10 кроків попереду» означає інвестиції в швидку інтеграцію нових сенсорів, ШІ для обробки даних та мобільні системи ураження — не лише окремі зразки озброєння, а синергія платформ.
Математика війни. Дані — це сила. DELTA та система єБалів мають перетворити інформацію з поля бою на точні рішення: де підсилити оборону, де завдати удару, як оптимізувати логістику.
Контекст міжнародної політики
За даними Bloomberg, США наполягають на дипломатичному вирішенні до визначеної дати цього літа; схожі часові рамки згадував і президент. Це додає часовий тиск: декларовані цілі мають супроводжуватися швидкими практичними діями, щоб міжнародний тиск не перетворився на поспіх без результату.
Що далі: ризики й очікування
План має чітку логіку: поєднати оборонну міцність, тактичне виснаження противника і економічний тиск. Ризики — брак часу, необхідність синхронізації з партнерами та технологічні вузькі місця. Якщо ж Україна зможе швидко масштабувати ППО, закріпити системи управління боєм і координувати санкційний механізм на морі, то ці три цілі реально зменшать здатність РФ вести масштабну агресію.
Тепер хід за партнерами: декларації мають перетворитися на контракти, а контракти — на ефективні рішення на фронті. Чи вистачить часу — питання не лише тактики, а й політичної волі на міжнародній арені.
