У межах безпеки, а не емоцій
У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а тихі рішення з практичним ефектом. Прем'єр-міністр Дональд Туск оголосив на військовому полігоні Зеленка, що після виходу з Оттавської конвенції Польща матиме можливість замінувати східний кордон протипіхотними мінами за 48 годин, повідомляє dziennik.pl. Це частина проєкту «Східний щит», який Варшава позиціонує як відповідь на загрози з боку Білорусі та російського анклаву в Калінінграді.
Що саме оголосили
Туск сказав, що країна «в ці години» виходить із конвенції, яка забороняє використання, накопичення, виробництво й передачу протипіхотних мін. Офіційні джерела уточнюють: процес виходу розпочався раніше, формально він потребує шести місяців — термін, який спливає 20 лютого 2026 року.
"Ми перебуваємо в процесі завершення цього проєкту, який має вирішальне значення для нашої безпеки, для безпеки нашої території та кордонів."
— Дональд Туск, прем'єр-міністр Польщі
Чому Варшава робить цей крок
Причина проста з точки зору мінної тактики: Польща оцінює загрозу на кордоні як достатньо серйозну, щоб зняти міжнародні обмеження на ці боєприпаси. Аналітики вказують на дві логіки одночасно — стримування та підвищення готовності. Крім того, Reuters цитував заступника міністра оборони Павела Залевського, що Варшава відновить виробництво протипіхотних мін, вперше з часів холодної війни, і не виключає їхнього експорту, зокрема потенційно в Україну.
"Варшава вперше з часів холодної війни відновить виробництво протипіхотних мін для розміщення їх на своєму східному кордоні і, можливо, для експорту в Україну."
— Павел Залевський, заступник міністра оборони (інтерв'ю Reuters)
Контекст: інші відмови від конвенції
Польща — не поодинока. У 2025–2026 роках низка європейських країн оголосила або завершила вихід із Оттавської конвенції: Литва схвалила закон, Фінляндія офіційно вийшла, країни Балтії повідомили ООН. Україна в червні 2025 року також припинила участь у конвенції — офіційна мотивація МЗС полягала в зміні безпекової реальності після початку повномасштабної агресії РФ.
Що це означає для України
По-перше, практичний ефект: збільшення доступності мін у регіоні може змінити лінії оборони та потреби логістики. По‑друге, політичний сигнал: країни-союзники все частіше розглядають відновлення певних засобів оборони як необхідність у відповідь на агресію Росії. По-третє — ризик ескалації гуманітарних наслідків: протипіхотні міни мають довготривалі наслідки для цивільного населення, і це питання контролю після закінчення бойових дій.
Дипломатичний баланс і практичні виклики
Відхід від міжнародних обмежень дає оперативну гнучкість, але водночас ставить країни перед необхідністю планувати розмінування та постконфліктну безпеку. Для України це означає: по-перше, моніторинг дій сусідів і адаптація власних протоколів безпеки; по-друге, дипломатична робота з партнерами, щоб мінімізувати довготривалі ризики для цивільного населення; по-третє, використання цієї нової реальності у власних аргументах щодо підтримки обороноздатності.
Підсумок
Рішення Варшави — це не лише технічна зміна в арсеналі. Воно відображає ширший тренд: європейські держави підлаштовуються під нові загрози і перекладуть частину дискусії про оборонну етику в площину практичної безпеки. Тепер хід за партнерами: як це рішення перетвориться на конкретні операційні кроки і на які гарантії захисту цивільного населення погодяться країни-союзники?
