Що сталося
У ніч проти 22 лютого російська ракета поцілила в один з виробничих корпусів підприємства Mondelēz у Тростянці (Сумська область). За повідомленням Міністерства закордонних справ, постраждалих немає; пошкоджено інфраструктуру заводу, який працює в регіоні з 1990-х і випускає відомі бренди — Milka, Oreo, «Корона» та інші.
"Коли російські ракети влучають у такі об'єкти, вони націлені не лише на Україну. Вони націлені на американські бізнес-інтереси в Європі. Москва не може говорити про економічний діалог з США, атакуючи американські виробничі потужності."
— Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України
Чому це важливо для України й США
Цей удар — не по абстрактній промисловості, а по робочих місцях українців та по іноземним інвестиціям, які формувалися десятиліттями. Mondelēz була однією з перших великих американських інвестицій у незалежну економіку України; її підприємства дають податки, робочі місця й логістичні зв'язки.
Атакуючи такі цілі, РФ посилює економічний тиск і підриває підвалини відновлення — як локального, так і з огляду на довіру іноземних ділових партнерів. Для читача це означає: уповільнення інвестицій і ризики для місцевої зайнятості та сервісів.
Контекст: серія атак на цивільну інфраструктуру
Атака на Mondelēz укладається в ланцюг ударів по об'єктах з участю іноземного бізнесу та цивільної інфраструктури:
- У серпні 2025 року — удар по турецькому заводу Baykar в Україні.
- 6 грудня — пожежа на складах мережі PROSTOR та аптек «Мед‑Сервіс» унаслідок обстрілів.
- Листопад — влучання «шахеда» в склад Всесвітньої продовольчої програми ООН.
- 30 січня — обстріл фабрики Philip Morris у Харкові, що призвів до загоряння складу.
Аналітики звертають увагу: цільове ураження промислових і логістичних активів — частина стратегії, яка має економічний, психологічний та політичний ефекти одночасно.
Що далі і які наслідки
По-перше, необхідне оперативне розслідування і документування наслідків для міжнародних партнерів — це підґрунтя для притягнення Росії до відповідальності через міжнародні інститути та санкційні механізми.
По‑друге, українська держава та бізнес-партнери мають прискорити заходи з фізичного захисту критичної інфраструктури, страхування ризиків і диверсифікації логістики.
Нарешті, партнери України — політичні та корпоративні — повинні перетворити декларації підтримки на конкретні рішення: фінансування відновлення, посилення заходів безпеки для іноземних інвестицій і юридичну допомогу в притягненні винних до відповідальності.
Висновок: удар по Mondelēz — це не поодинокий епізод; це тест на готовність міжнародної спільноти захищати інвестиції і притягувати агресора до відповідальності. Тепер хід за партнерами: чи перетворяться слова на дії?
