На початку 2026 року в Росії до безпілотних задач було залучено 86 000 військових. До 1 квітня — вже 100 000. До 1 травня — 114 000. До кінця 2026-го Москва планує вийти на 168 000, а в перспективі — на 200 000. Це не просто мобілізаційний приріст: за словами командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта «Мадяра» Бровді, Росія цілеспрямовано копіює структуру українського СБС.
Копіювання як стратегія
«Власний досвід у них є, але в більшості намагаються щось вкрасти у Сил оборони», — сказав Бровді в інтерв'ю «Українській правді». Мова не лише про технічні рішення, а про організаційну модель: Росія будує окремий рід військ із власною командною вертикаллю — фактично відтворюючи те, що Україна вибудовувала під тиском бойових реалій з 2022 року.
Паралельно Москва масштабує конкретні засоби. Три приклади, які навів Бровді, показові саме своєю системністю.
- «Молнія». Раніше — дрон із малою дальністю, легко збивався FPV. Після держвтручання: ціна знижена приблизно до $1 500, бойова частина збільшена до 10 кг, держзамовлення — 1,1 мільйона одиниць. За словами Бровді, середньостатистична бригада на лінії фронту щодня отримує до 60 таких ударів.
- «Шахеди». Росія вже здатна застосовувати 300–400 таких безпілотників на добу — і ця цифра відображає не лише виробничу, а й логістичну спроможність системи.
- Мобільний РЕБ. Під час піхотних штурмів росіяни використовують не великі стаціонарні комплекси, а малі переносні засоби радіоелектронної боротьби — тактичне рішення, яке ускладнює протидію.
Аналог Starlink — питання одного року
Окремий сигнал — супутниковий зв'язок. Бровді вважає, що Росія здатна за рік створити власний аналог Starlink вздовж лінії фронту.
«Старлінк» у них обмежили, вони мають свою власну систему супутників і вже мають прототипи аналогів... Так, вони недолугі, вони легковиявлювані. Але це питання часу. Вони за рік еволюціонують і будуть мати власну альтернативну мережу вздовж всієї смуги фронту».
Роберт «Мадяр» Бровді, командувач СБС ЗСУ, інтерв'ю «Українській правді»
Це принципово змінює картину: поки Starlink залишається однією з ключових асиметричних переваг України у координації ударів, Росія закриває цю прогалину — не через якість, а через масштаб і час.
Що за цим стоїть
28 000 нових операторів дронів за чотири місяці — це темп, порівнянний із формуванням окремої армії. Якщо Росія дійде до 168 000 до кінця 2026 року, різниця у кількості між двома арміями операторів стане структурною, а не тактичною проблемою. Питання не в тому, чи зможе Україна технологічно випереджати — вона це вже робить. Питання в тому, чи витримає українська система виробництва і підготовки кадрів темп, за якого Росія нарощує кількість, а не якість — і чи зміниться ця рівновага, якщо Москва все ж запустить власну супутникову мережу.
