У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а тихі домовленості
Reuters повідомляє: на переговори щодо гарантій безпеки для України у Парижі 6 січня США делегують зять колишнього президента Джареда Кушнера та спецпосланця Дональда Трампа Стіва Віткоффа. Інформацію агентству надали неназвані посадовці Білого дому.
Про що домовлятимуться
Зустріч, ініційована президентом Франції Емманюелем Макроном, має на меті «остаточно узгодити конкретний внесок кожної країни» в систему гарантій для Києва. Президент Володимир Зеленський та секретар РНБО Рустем Умєров підтвердили участь України на рівні лідерів, але не деталізували, на якому саме рівні буде представлена американська сторона.
Напередодні, 3 січня, у Києві відбулися переговори радників з питань нацбезпеки європейських країн за участі представників ЄС і НАТО. За день до саміту у Парижі анонсована окрема нарада начальників генеральних штабів країн Європи — додаткова скоординована підготовка у військовому вимірі. Також начальник Генштабу ЗСУ Андрій Гнатов повідомляв про погодження військового документу між Україною та США.
"Обговорили безпекові гарантії, пункти мирного плану, економічне відновлення та військово-політичні питання. Більшість позицій – 90% мирного плану – вже узгоджені, робота триває над деталями"
— Рустем Умєров, секретар Ради національної безпеки і оборони України
Чому склад американської делегації важливий
Присутність Кушнера і Віткоффа — це не просто перелік імен. Такий склад делегації одночасно сигналізує про зацікавленість США в процесі і про використання політичних, а не тільки формальних адміністративних каналів комунікації. Для України це означає дві речі: по-перше, є шанс на швидкі політичні домовленості; по-друге, політичний формат може ускладнити трансформацію цих домовленостей у юридично зобов'язуючі і воєнно-оперативні механізми без чітких міжнародних зобов'язань.
Що Україні варто тримати в пріоритеті
Києву потрібно вимагати від партнерів не лише декларацій, а конкретики: фінансові зобов'язання, логістичні рішення, процедури швидкого розгортання сил у випадку припинення вогню та правові механізми контролю виконання гарантій. Як наголошував президент Зеленський, ефективність коаліції залежить від готовності ключових країн до фактичної військової присутності після припинення вогню.
Підсумок: тепер хід за партнерами — дипломатичні сигнали у Парижі мають перетворитися на підписані й виконувані домовленості. Питання, на яке чекатиме вся країна: чи вистачить політичної волі у партнерів, щоб це сталося?
