Що сталося
9 лютого скелетоніст Владислав Гераскевич повідомив, що один із чиновників МОК заборонив йому використовувати шолом із зображенням спортсменів, загиблих внаслідок російської агресії. НОК України звернувся до МОК із проханням дозволити шолом. 10 лютого МОК дозволив використовувати чорну пов’язку, але не шолом. 12 лютого орган прийняв рішення про дискваліфікацію Гераскевича, мотивувавши це тим, що «шолом не відповідав правилам». Ці дії стали підставою для гострої реакції української влади.
Позиція Сибіги
"МОК дискваліфікував не українського спортсмена, а власну репутацію. Майбутні покоління згадуватимуть це як момент ганьби"
— Андрій Сибіга, міністр закордонних справ
За словами міністра, Гераскевич прагнув лише вшанувати пам’ять побратимів, загиблих у війні, і в цьому немає порушення етики чи олімпійських ідей. Сибіга також підкреслив, що саме росіян, а не вшанування їхніх жертв, слід було б відсторонювати: «жоден з них не є нейтральним».
Контекст і чому це важливо
Це питання перетинає правила з політикою. Сибіга акцентує на тезі, що принцип «нейтральності» МОК в реальності може виправдовувати безкарність агресора. Він нагадав про нападні дії Росії під час олімпійського перемир’я, державну програму допінгу та, за його словами, втрати українського спорту: «вбила 650 українських спортсменів і тренерів і пошкодила 800 спортивних об'єктів» — ці цифри він навів як ілюстрацію масштабу шкоди. Такі оцінки варто сприймати як заяви посадовця, але вони формують дискурс про довіру до міжнародних інститутів.
Реакція України та міжнародні сигнали
"Дякую Владиславу — він нагадує світові ціну нашої боротьби"
— Володимир Зеленський, президент України
НОК України офіційно звертався до МОК із проханням дозволити шолом. Міжнародна спільнота уважно стежить: для багатьох це тест на те, чи здатні спортивні інституції балансувати між аполітичністю й вимогами принциповості в ситуаціях, коли мова про загибель цивільних і атлетів.
Що це може означати далі
У короткій перспективі — репутаційні втрати для МОК і посилений тиск з боку України та її союзників. У середньостроковій — питання про те, чи переглядатимуться правила, що регулюють вираження пам’яті й позицій під час змагань. Експерти з міжнародного спортивного права звертають увагу, що тепер дискусія мусить перейти від емоцій до формальних процедур: якщо Олімпійський рух прагне зберегти довіру, йому доведеться чіткіше визначити межі «нейтральності» та відповідальності за порушення принципів.
Висновок: це не лише історія про один шолом. Це іспит для системи — чи може вона захищати спортсмена і водночас залишатися послідовною у ставленні до агресії. Тепер хід за МОК і міжнародною спільнотою: чи перетворяться декларації на конкретні зміни правил і практик?
