Президент США Дональд Трамп заявив, що 14 червня Вашингтон і Тегеран підпишуть угоду щодо ядерної програми Ірану. За його словами, Іран «більше не хоче» створювати ядерну зброю, а після підписання документа відкриється Ормузька протока — ключний морський коридор, через який проходить близько 20% світового нафтового трафіку.
Це перша публічна фіксація конкретної дати після місяців непрямих переговорів між американськими та іранськими делегаціями в Омані й Женеві. Раніше Reuters та AP повідомляли, що сторони обговорювали часткове збагачення урану на іранській території під міжнародним наглядом — варіант, який Ізраїль відкрито відкидав.
Що означає «Іран більше не хоче»
Формулювання Трампа — політичне, не технічне. МАГАТЕ фіксувало, що станом на початок 2025 року Іран збагачував уран до 60% — крок від зброєвого рівня у 90%. Заява про відмову від ядерних амбіцій без верифікованого механізму демонтажу центрифуг або вивезення збагаченого матеріалу — це декларація про наміри, а не зміна фізичного факту.
Саме тут — реальна лінія напруги: якщо угода не містить прив'язки до конкретних кроків із верифікацією, вона повторює логіку СВПД 2015 року, від якого Трамп сам вийшов у 2018-му, назвавши його «катастрофою».
Ормуз як важіль
Згадка про відкриття Ормузької протоки — сигнал для енергетичних ринків. Іран неодноразово погрожував заблокувати протоку у відповідь на санкції. Якщо угода знімає частину обмежень на іранський експорт нафти, це збільшить пропозицію на ринку й тисне на ціни вниз — що вигідно Трампу внутрішньополітично перед виборчим циклом.
Конгрес і союзники
Закон Коркера–Кардіна 2015 року вимагає, щоб Конгрес отримав будь-яку ядерну угоду з Іраном на 30-денний розгляд. Якщо адміністрація оформить домовленість як виконавчу угоду, а не договір, — це юридично вразливий шлях, який опозиція вже готова оскаржувати. Ізраїль, за інформацією Axios, не був поінформований про деталі до публічної заяви Трампа.
14 червня покаже, чи є за анонсом Трампа підписаний документ із верифікаційним механізмом — або лише рамкова декларація, яку кожна сторона читатиме по-своєму. Якщо механізму контролю в тексті не буде, яку ціну США готові заплатити, коли Іран через рік знову підніме збагачення?
