Адміністрація Дональда Трампа не зможе завершити війну в Україні, поки кілька ключових гравців діятимуть самостійно без єдиної стратегії. Про це написав у колонці для Politico Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО та старший науковий співробітник Гарвардського університету.
Хаотичні переговори
За останні місяці відбулися зустрічі в Москві, Анкориджі, Нью-Йорку, Вашингтоні, Маямі, Києві та Женеві з безліччю неформальних дзвінків між учасниками. Саміти оголошували й скасовували, дедлайни встановлювали й відкладали, плани затверджували й змінювали з постійною ротацією переговорників.
За словами Даалдера, одна з причин такого калейдоскопу – Трамп поставив своїй команді майже неможливе завдання. Він хоче припинити війну між двома країнами, які налаштовані продовжувати боротьбу заради протилежних цілей: Росія прагне підкорення України, а Україна – збереження суверенітету.
Проте головна проблема в іншому – адміністрація Трампа не має формального процесу розробки політики, взаємодії з іноземними урядами та визначення чіткого курсу.
Відсутність системи
Експерт зазначає, що президент керує американським урядом так само, як раніше керував сімейним бізнесом – з-за столу в Овальному кабінеті, де він зустрічається з усіма підряд і ухвалює рішення спонтанно. Його помічники працюють практично автономно.
Щодо України та Росії у вузькому колі президента буквально кілька осіб: віце-президент Джей Ді Венс, держсекретар та радник з нацбезпеки Марко Рубіо, керівник апарату Сьюзі Вайлс, спецпосланник Стів Віткофф та, з жовтня, зять Трампа Джаред Кушнер. Міністр оборони, голова об'єднаного комітету начальників штабів та керівники ЦРУ не залучені до процесу на постійній основі.
З цих гравців лише Рубіо має значний апарат у Держдепі та Раді нацбезпеки, але й тоді мало доказів, що він покладається на них так само, як його попередники. Іноземні дипломати у Вашингтоні зазначають, що чиновники обох відомств доступні для контактів, але майже нічого не знають про те, що відбувається.
Проблемні приклади
Віткофф відвідує зустрічі з Путіним та російськими чиновниками без протоколіста та покладається на перекладача самого Путіна. Кушнер глибоко залучений до переговорів, але не має формальної посади в адміністрації. Міністр армії Деніел Дрісколл, якого залучили до дискусій з Україною в листопаді, отримав лише вихідні, щоб опанувати історію війни та переговорів перед поїздкою до Києва з черговим планом.
Суперечливі кроки
У середині жовтня російський міністр Сергій Лавров надіслав Рубіо меморандум з ідеями щодо завершення війни. План передбачав зустріч Путіна й Трампа в Будапешті наприкінці місяця для узгодження пунктів.
Документ містив звичні російські вимоги: територіальні поступки, жорсткі обмеження збройних сил України, відмова від вступу в НАТО. Коли Рубіо зателефонував Лаврову обговорити це, він з'ясував, що позиція Москви незмінна, і порадив Трампу не їхати до Будапешта. Президент скасував переговори, заявивши, що не хоче марної зустрічі.
Водночас, поки Рубіо й Трамп посилювали тиск на Росію, включно з першими новими санкціями після повернення президента, Віткофф спілкувався з іншими російськими співрозмовниками, намагаючись повернути переговори в русло. У розмові з радником Путіна Юрієм Ушаковим спецпосланник нібито заявив, що президент дасть йому багато простору для укладення угоди.
План Віткоффа та Кушнера
Через два тижні Віткофф і Кушнер зустрілися в Маямі з Кирилом Дмитрієвим, близьким посланцем Путіна, щоб накидати план із 20+ пунктів для завершення війни, як вони робили для Гази кількома тижнями раніше. На відміну від Рубіо, вони здебільшого прийняли російську позицію і зробили її своєю.
За витоком стенограми, Дмитрієв повідомив Ушакову після зустрічі, що передав неофіційний документ як основу для фінального плану, щоб він був "якомога ближчим до російського".
Коли Рубіо вперше побачив цей 28-пунктний план від Віткоффа та Кушнера, він назвав його просто "списком потенційних ідей", заявивши сенаторам, що це не американська рекомендація чи мирний план. Однак Трампу це сподобалося, і він наказав Україні підписати до Дня подяки або залишитися без підтримки. Це змусило Рубіо швидко змінити курс і оголосити, що мирна пропозиція створена США.
Висновок експерта
Даалдер підкреслює: усіма американськими гравцями керує не формальний процес чи узгоджена оцінка того, що насправді потрібно для завершення війни. Натомість це невпинні зусилля задовольнити наполегливу вимогу Трампа визнати його світовим миротворцем.
Поки це триватиме, хаос і плутанина також триватимуть. І нічого з цього не наблизить реальне завершення війни
– Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО
Контекст
Інші адміністрації також покладалися на вузьке коло радників для обговорення критичних питань зовнішньої політики. Джордж Буш-старший керував війною в Перській затоці з сімома топ-чиновниками, а Джо Байден приймав багато рішень під час щоденних брифінгів з нацбезпеки за участі кількох помічників.
Різниця в тому, що топ-радники попередніх президентів спиралися на міжвідомчий процес, який вели їхні співробітники для обговорення питань, розробки варіантів політики та контролю за впровадженням. Трамп же діє інакше, що призводить до безпрецедентного хаосу в переговорному процесі.
