Що сталося
Президент США Дональд Трамп оголосив у своїй соцмережі Truth Social про підвищення глобальних мит із 10% до 15%. Рішення ухвалене після того, як 20 лютого 2026 року Верховний суд США визнав незаконними більшість тарифів попередньої оголошеної хвилі, запровадженої через закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA). Тепер тимчасовий збір запроваджується не на підставі IEEPA, а відповідно до положень закону про торгівлю — на 150 днів з 24 лютого 2026 року з низкою винятків для забезпечення потреб економіки, зокрема для критично важливих мінералів і деяких товарів оборонного призначення.
«Рішення суду абсурдне, погано сформульоване та надзвичайно антиамериканське»
— Дональд Трамп, президент США
Контекст і оперативні наслідки
Судова поразка адміністрації змінила юридичну основу торговельної політики, тож Білий дім швидко відреагував — підвищенням ставок і використанням іншого механізму. Це має кілька практичних наслідків: короткострокове зростання витрат імпортерів, адміністративний перегляд винятків і ризик юридичних оскаржень. Американські бізнес‑асоціації — Торгова палата США та Національна федерація роздрібної торгівлі — уже закликали до відшкодувань мільярдів доларів, сплачених як мита раніше, що додатково ускладнює політичну та економічну картину.
Чому це важливо для України
Фрейм із української перспективи простий: зміни в торговельній політиці США впливають на вартість і доступність компонентів для оборонної промисловості, логістику та глобальні ланцюги постачання. Підвищення мит може підштовхнути зростання цін на імпортні комплектуючі для зброї та техніки, а також ускладнити поставки критичних мінералів, які є важливими для енергетики й оборони. Водночас це створює і поле для дипломатичної роботи: уряди-партнери можуть домагатися спеціальних винятків або компенсацій, щоб не підривати спільну здатність забезпечувати Україну необхідними ресурсами.
Що робити далі
Короткий план для українських урядових і бізнесових кіл: 1) оперативно моніторити список винятків і подати запити на захист критичних постачань; 2) працювати з партнерами в США над юридичними і політичними гарантіями постачань техніки та матеріалів; 3) прискорити диверсифікацію ланцюгів постачання, особливо в частині компонентів і мінералів.
Це рішення — не лише внутрішньоамериканська політика, а фактор, який може впливати на вартість нашої оборони й економічну стабільність. Чи використають союзники цей період для того, щоб перетворити декларації підтримки на конкретні гарантії постачань?
