Що сталося
22 січня під час Світового економічного форуму в Давосі президент США Дональд Трамп планує провести церемонію підписання угоди про створення так званої Ради миру. Про це повідомив канал ABC News, посилаючись на неназваних співрозмовників в адміністрації США.
"Думаю, понад 20, можливо, 25 світових лідерів уже прийняли цю пропозицію"
— Стів Віткофф, спеціальний посланник США (за повідомленням ABC News)
Хто вже погодився і хто вагався
За даними адміністрації, запрошення отримали понад 50 лідерів; серед тих, хто нібито прийняв — Ізраїль, Косово, ОАЕ, Угорщина, Білорусь, Азербайджан, Єгипет, Вірменія, Туреччина, Пакистан, Катар, Йорданія та інші. Україна також фігурує в переліку запрошених.
Водночас провідні європейські союзники, включно з Францією, Норвегією та Швецією, або відмовилися, або висловили значні застереження. Німеччина, Велика Британія та Італія утрималися від однозначної позиції.
Форма і зміст: проєкт статуту та фінансові умови
Копія проєкту статуту, з якою ознайомилося ABC, описує Раду як міжнародну організацію із широкими повноваженнями миротворчого характеру — фактично альтернативу механізмам ООН. У документі також зазначено можливість, що Трамп очолить Раду і потенційно може залишатися на цій посаді тривалий час.
"Я думаю, що Рада миру буде найпрестижнішою радою за всю історію, і вона виконає багато роботи, яку мала б виконати ООН..."
— Дональд Трамп, президент США (цитата від 21 січня)
Проєкт передбачає трирічний термін членства, а постійне членство може отримати держава, яка впродовж першого року внесе $1 млрд готівкою. Американські чиновники називають ці внески «добровільними», але одночасно обіцяють «найвищі механізми фінансового контролю та нагляду».
Реакція експертного середовища та ключові ризики
Аналітики звертають увагу на три прості причини скепсису: політизація миротворчих мандатів, фінансова важільність (високий поріг для постійного членства) і потенційне паралельне структурування авторитету поза ООН. Така конструкція може підсилити позиції країн, які шукатимуть швидких двосторонніх рішень, але ослабити багатосторонні норми, які критично важливі для країн із питань територіальної цілісності та прав міжнародного права — зокрема для України.
Що це означає для України
Україна отримала запрошення — це факт. Приєднання до Ради може дати політичну підтримку та доступ до нових партнерських каналів, але водночас ставить низку питання: чи не підриватиме нова структура принципи ООН, які фіксують суверенітет і невідворотність санкційних режимів; які будуть гарантії прозорості фінансування; чи не використають членство в цій Раді для легітимації держав із сумнівною репутацією.
Практичний підхід для України — розглядати участь як інструмент, але вимагати чітких запобіжників: прозоре фінансове звітування, захист від політизації мандатів і механізми, що не підривають рішень Ради Безпеки ООН та існуючих міжнародних правових норм.
Що слід відстежувати далі
- остаточний список підписантів у Давосі; - позиція ключових партнерів ЄС і НАТО (чи приєднаються пізніше); - остаточний текст статуту і положення про повноваження Ради; - механізми фінансового контролю і критерії для «постійного членства».
Висновок
Ініціатива Трампа має потенціал змінити баланс інструментів міжнародної дипломатії — але чи означатиме це більше безпеки, чи фрагментацію глобального порядку, залежатиме від деталей. Україні варто діяти розважливо: не відкидати додаткові канали підтримки, але вимагати правил гри, які не підсилюють геополітичну нестабільність і не підривають основних норм міжнародного права.
Питання, яке лишається: чи зможуть учасники домовитися про прозорі правила, щоб нова інституція стала додатковим інструментом безпеки, а не приводом для послаблення багатостороннього порядку?
