Що сталося
14 січня 2026 року Верховна Рада призначила Наталуху головою Фонду державного майна, його депутатські повноваження достроково припинено. Центральна виборча комісія розглянула відповідну постанову і визнала обраним народним депутатом наступного за черговістю кандидата зі списку «Слуги народу» — Романа Кравця (№153 у партійному списку).
Хто такий Роман Кравець
Кравцю 31 рік. Журналістські розслідування, зокрема матеріали hromadske (червень і листопад 2024), називали його ймовірним власником заблокованого Telegram‑каналу «Джокер» та звертали увагу на можливі зв'язки з Офісом Президента. За публічними заявами Кравця, частина його виїздів за кордон під час повномасштабної війни була пов’язана з волонтерською діяльністю або придбанням дронів; він також стверджував, що раніше продавав канал — цього офіційно не підтверджено.
"Джокер" належить до переліку прокремлівських ресурсів, які "використовуються невстановленими особами для здійснення деструктивної інформаційної діяльності на шкоду державній безпеці України".
— Служба безпеки України (у відповіді на запит Ірини Геращенко)
Чому це важливо
Рішення ЦВК за класичною процедурою — технічно коректне: місце в парламенті займає наступний у списку. Проте суть питання не в процедурі, а в ризиках для інформаційної безпеки і довіри до механізмів партійного кадрового резерву. Наявність у публічному полі фігуранта розслідувань і ресурсу, який у минулому фігурував у списках СБУ як шкідливий, підвищує потребу в публічному та оперативному роз'ясненні від партії та інституцій, що відповідають за безпеку.
Що робити далі
Тепер парламент і суспільство мають декілька простих, але важливих очікувань: відкрита інформація про результати перевірок, оперативна реакція профільних комітетів і готовність правоохоронних органів діяти в межах закону. Журналісти та аналітики продовжать моніторинг; партійні лідери — пояснювати вибір кадру. Головне питання для громадян і партнерів: чи оптимізують інституції процедури відбору і контролю, щоб подібні ризики не ставали системними?
Це випадок про інституційну стійкість: технічне виконання процедури — одна річ, а її наслідки для безпеки та довіри — інша. Чи вистачить інструментів у держави, щоб мінімізувати інформаційні загрози і зберегти репутацію парламенту? Відповідь залежатиме від швидкості й якості наступних кроків.
