Візит Джей Ді Венса до Угорщини, яку часто називають найбільш проросійськи налаштованим членом ЄС, міг би стати майданчиком для чергової публічної атаки на Київ. Не став.
За даними українського МЗС, угорські журналісти кілька разів намагалися вивести американського віцепрезидента на пряму критику України — і щоразу отримували ухильні відповіді. Венс обрав стратегію уникання, а не конфронтації.
Це не дрібниця протоколу. Будапешт — одна з небагатьох європейських столиць, де відкрита критика Зеленського досі не викликає дипломатичного дискомфорту. Орбан роками вибудовував цей простір. Те, що Венс ним не скористався, фіксує певну межу — принаймні публічну.
Водночас мовчання — не підтримка. Адміністрація Трампа продовжує тиснути на Київ щодо переговорів, умов припинення вогню та території. Відсутність критики під час одного візиту не змінює загальної рамки, в якій США розглядають українське питання як тягар, що треба вирішити, а не союзника, якого треба підтримати.
Угорщина при цьому залишається вузьким місцем у натівській та євросоюзівській підтримці України — блокує рішення, затримує транші, торгується за винятки. Те, що Венс приїхав саме сюди і не додав до цього публічного осуду Києва, Будапешт може читати як мовчазне схвалення власної позиції.
Реальне питання не в тому, що Венс сказав. А в тому, чи зміниться поведінка Угорщини в НАТО та ЄС, якщо Вашингтон публічно не дає зрозуміти, що орбанівські блокади мають ціну для двосторонніх відносин.
