Лист і вогонь в один день
3 червня 2026 року президент України Володимир Зеленський написав відкритий лист Володимиру путіну — запропонував призначити зустріч і визначити її дату. Лист з'явився в той самий день, коли в Санкт-Петербурзі стартував Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), а українські далекобійні безпілотники тієї ночі вразили Петербурзький нафтовий термінал і об'єкти Кронштадтської бази — приблизно за 1100 кілометрів від кордону України.
У листі Зеленський нагадав путіну, що «абсолютна більшість українців сприймає позитивно» те, що дрони завітали на відкриття форуму. І одразу додав: ця відстань — не межа українських можливостей.
«Готовий до прямих переговорів із путіним прямо зараз. Не хочу чекати в черзі, поки світ закінчить інші конфлікти».
— Зеленський під час спільної прес-конференції з генсеком НАТО Марком Рютте, 3 червня 2026 року
Чому саме зараз
Контекст не випадковий. США зосереджені на іранському кризі: американська переговорна команда так і не прибула до Києва в обіцяні терміни, попри підтвердження від керівника Офісу президента Кирила Буданова. Зеленський прямо сказав, що Україна «стоїть у черзі» конфліктів — і чекати більше не збирається.
- Травень 9: путін уперше заявив про готовність до зустрічі «в третій країні» — але лише після підписання мирного договору, фактично знімаючи переговори з порядку денного на невизначений термін.
- Кінець травня: Зеленський написав листа Трампу й Конгресу про критичну нестачу ракет для Patriot — сигнал про реальне становище на полі ППО.
- 3 червня: удар по ПМЕФ і відкритий лист — дипломатичний і воєнний тиск в один день.
Кремль: зустріч лише після «фінального договору»
Москва не змінила формальної позиції. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що «відповіді будуть системними» у відповідь на удари. Заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков на майданчику ПМЕФ «рішуче засудив» атаки. Путін ще у травні сформулював умову зустрічі: «не переговори, а підписання фінальної угоди» — формулювання, яке фактично робить будь-яку зустріч до миру неможливою за російською логікою.
Аналітик Центру «Пента» Володимир Фесенко ще у травні охарактеризував позицію обох сторін як гру «для одного глядача — Дональда Трампа»: Україна демонструє відкритість до діалогу, Росія — здатність виставляти умови. Реальний адресат ходів — Вашингтон, а не Петербург.
Що змінює відкритий лист
Формат «відкритого листа» — не дипломатичний канал, а публічний тиск. Зеленський зафіксував пропозицію так, щоб будь-яка відмова путіна стала видимою міжнародній аудиторії. Водночас удар по ПМЕФ того ж ранку унеможливлює читання листа як поступки: Київ сигналізує, що діалог і воєнний тиск — не альтернативи, а паралельні інструменти.
Остання особиста зустріч двох президентів відбулася 9 грудня 2019 року в Парижі — в нормандському форматі. З тих пір — повномасштабне вторгнення, понад 100 тисяч кілометрів квадратних окупованої території і жодного прямого контакту на рівні лідерів.
Якщо американська делегація таки прибуде до Києва й Москви найближчими тижнями — як підтверджував Буданов, — відкритий лист стає тестом: чи здатний путін відповісти хоч чимось конкретнішим за «спочатку підпишіть договір»?
