Вісім років тривало провадження — і завершилося вироком без покарання. 13 травня Дніпровський районний суд Києва визнав голову правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна винним за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу — насильство щодо журналіста та тілесні ушкодження середньої тяжкості — і одразу звільнив від покарання через збіг строків давності. Додатково суд зобов'язав компенсувати 4 000 грн витрат на експертизи.
Конфлікт, який переріс у прецедент
Інцидент стався 8 червня 2017 року біля військкомату. Шабунін визнав, що вдарив Всеволода Філімоненка, пояснивши це реакцією на образи на адресу колеги — і попередив блогера до удару. Спочатку справу вели за статтею про тілесні ушкодження. У січні 2018 року прокуратура перекваліфікувала її на насильство щодо журналіста й передала до суду — крок, який тоді розкритикували кілька медійних і правозахисних організацій.
Захист наполягав на двох аргументах: по-перше, Філімоненко не мав реального статусу журналіста — медіа, де він нібито працював, фактично не функціонувало, редакційне завдання підписав директор неіснуючого товариства; по-друге, медичні висновки про тяжкість травм захист назвав сфальсифікованими. На відео після конфлікту Філімоненко не мав видимих тяжких травм і сам розпилив у бік Шабуніна невідому речовину.
Потерпілий — під санкціями держави, яка його захищала
Поки справа тягнулася судами, статус Філімоненка змінився радикально. У березні 2024 року він знявся у пропагандистському фільмі російського «Першого каналу» «Зєлєнський і його бойові наркомани», спрямованому на дискредитацію ЗСУ. У вересні 2025 року президент Зеленський ввів у дію рішення РНБО про санкції проти Філімоненка строком на 10 років — за поширення проросійської пропаганди. YouTube заблокував його канал на території України.
«Це рішення, очевидно, може мати тільки якісь репутаційні наслідки»,
— Шабунін про вирок, Українська правда
Сам Шабунін заявив, що провадження є тиском із боку правоохоронних органів. Розслідувач Юрій Ніколов написав, що справу навмисно «дістали з-під сукна» люди заступника керівника Офісу президента Олега Татарова — щоб дискредитувати голову ЦПК.
Чому «звільнено через давність» — не нейтральний фінал
Прокуратура на засіданні 6 травня сама просила визнати Шабуніна винним, але звільнити від покарання через сплив строків. Фактично обвинувачення вісім років вело справу заради обвинувального вироку без жодних практичних наслідків для засудженого.
Адвокати Шабуніна попередили про системний ризик: обвинувальний вирок у цій справі створює прецедент, коли провокація отримує більший юридичний захист, ніж реакція на неї. Саме тому захист подасть апеляцію — попри відсутність реального покарання.
Якщо апеляція підтвердить вирок, українські суди фактично закріплять: людину з документами від неіснуючої редакції достатньо назвати журналістом у 2017 році — навіть якщо у 2025-му держава сама накладає на неї санкції за роботу на ворожу пропаганду. Чи готова апеляційна інстанція переглянути статус «журналіста» у світлі цих санкцій — або прецедент уже зафіксовано?
