Володимир Зеленський заявив, що Україна готова провести мирні переговори з Росією на території Азербайджану — за умови, що Москва справді налаштована на дипломатію, а не імітує її. Про це президент сказав під час публічного виступу, не уточнивши конкретних дат чи формату.
Вибір Баку як потенційного майданчика — не спонтанний. Азербайджан підтримує робочі відносини і з Києвом, і з Москвою, не приєднався до санкцій, але й не визнав «референдуми» на окупованих територіях. Це робить його одним із небагатьох нейтральних просторів, де обидві сторони технічно можуть сісти за стіл без репутаційних втрат на старті.
Водночас у самій заяві закладено принципову асиметрію: Київ формулює готовність, але перекладає відповідальність за початок процесу на Москву. Це дипломатична позиція, яка дозволяє утримувати міжнародну підтримку — «ми відкриті» — без реального зобов'язання сідати за стіл на російських умовах.
Росія публічно не відреагувала на цю заяву. Кремль традиційно висуває попередні умови — визнання окупованих територій, відмову від курсу на НАТО — які Київ відкидає як капітуляцію, а не переговори.
Контекст важливий: заява Зеленського збіглася з черговим раундом тиску з боку частини західних партнерів щодо «дипломатичного вікна». Демонстрація відкритості до переговорів — навіть умовної — є відповіддю на цей тиск без поступок по суті.
Головне питання зараз не географія зустрічі, а зміст: чи є у будь-якої зі сторін мандат на переговори, які не зводяться до фіксації поточної лінії фронту як нового кордону — і якщо так, хто це публічно підтвердить першим?
