Позиція Києва
У інтерв’ю білоруському незалежному виданню «Дзеркало» президент Володимир Зеленський закликав НАТО розглядати ракетний комплекс «Орєшнік» на території Білорусі як легітимну ціль. Це твердження звучить на тлі заяв Олександра Лукашенка про нібито початок бойового чергування комплексу з 17 грудня 2025 року — інформація, яка ще потребує незалежного підтвердження.
«А «Орєшнік», на мою думку, НАТО має дивитися на нього як на легітимну ціль. Ну, а ми спостерігатимемо, оцінюватимемо цю загрозу».
— Володимир Зеленський, Президент України
Чому це — ескалація
Розміщення такого комплексу у Білорусі змінює радіус дії та швидкість реагування російських ударних систем проти України й євроінфраструктури. Аналітики західних оборонних центрів звертають увагу: перенесення високоточних ракетних платформ ближче до кордонів Союзників зменшує час попередження і ускладнює оборонну логістику.
За даними Reuters, комплекс може бути розміщений на колишній авіабазі в східній Білорусі; водночас представники об’єднання колишніх силовиків Білорусі (БелПолу) заявляють, що поки немає підтверджень про реальне введення в експлуатацію пускової установки. Ця невизначеність сама по собі — також елемент тиску й інформаційної ескалації.
Конкретні наслідки
Для України: збільшення вразливості тилів і платформ ППО, потреба в додаткових ресурсах для розвідки та прикриття критичної інфраструктури.
Для НАТО: питання легітимності цілі — не риторика, а практична потреба у визначенні правил реакції та захисту повітряного простору чи інфраструктури Союзників.
Для Білорусі: подальше розмивання її формальної нейтральності й поглиблення співпраці з РФ, що може мати політичні та економічні наслідки, зокрема вимагати перегляду санкційної політики щодо виробників комплексу — на це також звернув увагу Зеленський, критикуючи відсутність обмежень проти виробників ракет.
Що далі очікувати від партнерів
Київ робить ставку на раціональну реакцію партнерів: визначення «Орєшніка» як легітимної цілі в конкретних умовах має супроводжуватися діями — посиленою розвідкою, координацією ППО та, за потреби, санкційними заходами проти постачальників.
Паралельно важливо доводити факти: міжнародні організації та незалежні розвідувальні джерела мають підтвердити розміщення та бойове чергування, аби рішення союзників були юридично і політично обґрунтовані.
Висновок
Це не лише чергова заявa в інформаційному полі — це потенційна зміна безпекової матриці регіону. Тепер хід за партнерами: чи перетворять визначення загрози на узгоджені практичні кроки, які зменшать ризики для України та Європи?
