Що сталося
Український скелетоніст Владислав Гераскевич був дискваліфікований МОК перед першим заїздом на Олімпіаді-2026 у Мілані—Кортіні. Офіційна причина — колізія через його намір вийти на старт у «шоломі пам'яті», що, за версією організаторів, могло бути кваліфіковане як політичне або соціально забарвлене послання, заборонене правилами змагань.
Звернення спортсмена
«Любі українці, я вам дуже дякую за підтримку. Разом ми сильніші. Переживши цей момент, я хочу вам подякувати і процитувати одну чудову людину, Павла Петриченка: „Усі красиві зберігають оптимізм“. Все буде Україна! Ми переможемо! Борітеся — поборете, вам Бог помагає!»
— Владислав Гераскевич, скелетоніст
Позиція МОК і правовий контекст
МОК посилається на норми, що обмежують політичні висловлювання під час Олімпіади (зазвичай це відоме як Rule 50). У практиці міжнародного спорту такі правила застосовують, щоб утримати арену змагань від прямих політичних гасел — але водночас ці рішення часто викликають суспільний резонанс, коли йдеться про вшанування загиблих або національну пам'ять.
Навіщо апеляція до CAS
Гераскевич уже заявив, що подасть апеляцію до Спортивного арбітражного суду (CAS). Це стандартна процедура, яка переводить дискусію з емоційної площини в юридичну: CAS буде оцінювати не лише технічні критерії застосування правил, а й пропорційність та мотивацію санкції. Для українського спорту результат такої справи може визначити межі, у яких атлети можуть публічно вшановувати загиблих.
Що це означає для України
Ситуація виходить за межі одного спортсмена: це питання символіки, міжнародних норм і права на пам'ять. Для громадської підтримки та морального духу важливо, що сам спортсмен звернувся до українців і що справа піде до арбітражу — це дає шанс отримати обґрунтоване рішення, яке може стати орієнтиром для інших спортсменів.
Джерело: повідомлення УНН про звернення Гераскевича; офіційні норми МОК і практика CAS як контекст для апеляцій.
Короткий прогноз
Апеляція в CAS може тривати кілька тижнів або місяців. Поки що важливо зберігати фактичність: спортсмен має право на юридичний захист, а суспільна увага підштовхує міжнародні інституції до більш ретельного обґрунтування рішень. Чи стане це прецедентом — залежить від аргументів сторін і тлумачення правил арбітражем.
Питання, яке лишається: чи зможе міжнародний спорт знайти баланс між нейтральністю арени і правом на вшанування людської пам'яті — і що це означатиме для українських атлетів у майбутньому?
