За фактом
У центрі конфлікту — дискваліфікація українського скелетоніста Владислава Гераскевича через використання так званого «шолома пам’яті», який атлет фактично не застосував під час заїзду на Олімпіаді-2026. Про намір оскаржити рішення повідомляє Media Center Ukraine в репортажі УНН.
Першу інстанцію — позов до Спортивного арбітражного суду (CAS) — відхилено. За міжнародними правилами, Україна має право подати юридичну відповідь у межах 30 днів, після чого можливим є етап апеляції у швейцарській юрисдикції.
"Хоч МОК їх і зрадив, я їх не зраджу. Ми будемо продовжувати нашу боротьбу. Я переконаний, що ці спортсмени мають право бути на цих змаганнях"
— Владислав Гераскевич, скелетоніст
Юридичні шляхи й аргументи
За словами спортивного юриста Євгена Проніна, команда готова аргументовано виходити на наступні інстанції — за потреби до Федерального суду Швейцарії. Як пояснює Пронін, ключове питання — чи було порушено процедури та чи можна довести, що «шолом пам’яті» не створював спортивної переваги.
"У нас є команда європейських юристів, які готові допомогти. Щоб представляти інтереси у Швейцарській юрисдикції, нам потрібні фахівці з відповідною кваліфікацією"
— Євген Пронін, спортивний юрист, колишній в.о. президента Федерації легкої атлетики України
Пронін також підкреслює, що стороння допомога іноді більше відволікає, ніж додає — тому ключове значення має скоординована, професійна юридична стратегія.
Інформаційні ризики та внутрішні непорозуміння
У команді Гераскевича відзначили, що про нібито наміри інших українських посадовців приєднатися до захисту вони дізналися з соцмереж. Сам спортсмен закликав не довіряти неперевіреним повідомленням.
"Щодо судових справ я дізнався про це лише із соцмереж. По всіх документах ми працювали з паном Євгеном та закордонними юристами. Не все, що пишуть в інтернеті — правда"
— Владислав Гераскевич, скелетоніст
Ширший контекст: пам’ять, прецедент, підтримка
Власне питання «шолома пам’яті» має і символічний вимір: це не лише про одну деталь екіпірування, а про право спортсмена на вираження пам’яті та ідентичності без ризику дискваліфікації. Експертне середовище та юридичні команди наголошують, що прецедент може вплинути на майбутні рішення МОК та на практику розгляду подібних справ.
Що далі і яких результатів чекати
Реальність проста: результат залежатиме від двох факторів — якості юридичних аргументів і здатності привернути міжнародну увагу до правових, а не емоційних аспектів справи. Наступні кроки — збір доказової бази, подання апеляції у встановлені строки та, за потреби, перехід до швейцарської інстанції.
Питання, яке залишається відкритим: чи вдасться перетворити індивідуальний спір на прецедент, що захистить не тільки одного спортсмена, а й право української спільноти на пам’ять у міжнародному спорті?
