Чому це важливо
Президент Володимир Зеленський зустрівся з українським скелетоністом Владиславом Гераскевичем та його батьком, тренером Михайлом Гераскевичем, і вручив спортсмену Орден Свободи. Подія відбувається на тлі гучного конфлікту між українським атлетом і міжнародними спортивними інституціями — МОК і IBSF — щодо «шолома пам’яті», який мав вшанувати загиблих українських спортсменів та героїв війни.
Що сталося
МОК дискваліфікував Владислава Гераскевича перед першим заїздом Олімпіади-2026 у скелетоні через рішення не допустити старт у шоломі з символікою пам’яті загиблих українців. Гераскевич оголосив про намір оскаржити відсторонення у Спортивному арбітражному суді (CAS). За інформацією, швидка процедура в СAS була проведена та 13 лютого 2026 року позов було відхилено.
«В України будуть і чемпіони, і олімпійці. Та головне, що є в України, – українці. Ті, для кого важлива правда та памʼять про спортсменів і спортсменок, яких убила Росія і які більше ніколи не зможуть взяти участь у спортивних змаганнях через російську агресію»
— Володимир Зеленський, Президент України
«МОК відсторонив не мене, вони відсторонили Україну»
— Владислав Гераскевич, скелетоніст
Позиція МОК і рішення CAS
Офіційні аргументи МОК та IBSF стосувалися регламенту щодо політичних ідей на атрибутах спортсменів під час стартів. CAS, як свідчить рішення 13 лютого 2026 року, відхилив позов Гераскевича в рамках прискореної процедури. Це означає, що на практиці спортсмен залишився недопущеним до старту на Олімпіаді-2026.
Значення для України
Нагорода від глави держави — не лише визнання особистої позиції спортсмена. Це сигнал міжнародній спільноті: пам’ять про загиблих під час російської агресії є частиною національної ідентичності й не автоматично підпадає під визначення «політики» у спорті. У ширшому сенсі випадок піднімає питання про межі регламентів міжнародних федерацій під час війни та про те, як спортивні організації реагують на моральні вимоги суспільств, що потерпають від агресії.
Що далі
Гераскевич заявляв про апеляцію — навіть якщо СПАС її вже розглянув у прискореному режимі, можливі подальші кроки: публічний тиск, дипломатичні звернення або ініціативи щодо змін у правилах міжнародних федерацій. Для української сторони ключове — перетворити символічну підтримку на практичні інструменти захисту спортсменів і норм міжнародного спорту.
Цей епізод ставить просте, але важливе запитання: як поєднувати універсальні спортивні правила з вимогами пам’яті й справедливості для країн, що переживають агресію? Від відповіді залежатиме не лише доля окремих спортсменів, а й репутація міжнародних інституцій.
