Коли французька армія оголошує про закупівлю нових засобів ППО, звичайна реакція — відзначити сам факт замовлення й рухатися далі. Але у випадку з RapidFire є деталь, яка робить угоду цікавішою за цифру «7 систем».
Що купує Франція — і чому саме зараз
Міністерство збройних сил Франції замовило сім зенітних артилерійських комплексів RapidFire калібру 40 мм виробництва KNDS France та Thales. Вони увійдуть до багаторівневої системи ППО Повітряно-космічних сил: RapidFire прикриває ближній рубіж, середній — комплекси SAMP/T NG та VL-MICA. Фінансування передбачено оборонною програмою на 2024–2030 роки, введення в експлуатацію заплановано до кінця десятиліття.
Рішення про закупівлю відображає загальноєвропейський тренд: авіабази, які раніше вважалися захищеними в тилу, тепер є мішенями для дешевих БПЛА та «шахедоподібних» баражуючих боєприпасів. Традиційні ракетні комплекси ППО для перехоплення таких загроз економічно безглузді — ракета за мільйон євро проти дрону за тисячу.
Система на межі двох доменів
RapidFire — не класична зенітка і не C-UAS-рішення в звичному розумінні.
«Система стоїть на межі між доменом дуже малої дальності ППО та протидією БПЛА — вона може боротися зі звичайними загрозами, водночас суттєво розширюючи дальність місій C-UAS»
— представники KNDS, EDR Magazine
Гармата CTA 40 мм стріляє до 180 пострілів на хвилину, має 140 готових до пострілу набоїв у баштовій установці та ефективну дальність до 4 000 метрів. Система керування вогнем перераховує позицію цілі після кожного пострілу — це дозволяє вражати ціль мінімальною кількістю набоїв.
Ключова ланка, якої ще немає
Найцікавіше — у деталях про боєприпаси. Серед усієї номенклатури набоїв для RapidFire розробники особливо виділяють A3B (Anti-Aerial AirBurst) — боєприпас із спрямованим розльотом вольфрамових субснарядів, ефективний проти дронів, гелікоптерів, дозвукових ракет і навіть цілей типу «ракета, артилерія, міномет». Саме він має забезпечити повний антиповітряний потенціал системи. Проблема: A3B перебуває на рівні готовності технології TRL5 і з'явиться у серії лише у 2027 році. Контракт на розробку, промислове виробництво та постачання першої партії 500 одиниць підписали наприкінці 2024-го.
Тобто Франція отримає системи раніше, ніж з'явиться оптимальний для них боєприпас. Перехідний період вони закриватимуть наявними осколково-фугасними та іншими програмованими набоями — що вже є суттєвим кроком уперед порівняно з нічим.
Логіка, яку варто відстежувати
Представники KNDS публічно сформулювали новий принцип ураження: не максимальна кількість пострілів, а максимальна точність. Це знижує вартість одного перехоплення — ключовий показник у сценарії масованого дронового удару. Французький підхід — не унікальний: схожа логіка закладена в британській Brimstone або американській SHORAD-архітектурі, але саме RapidFire намагається перекрити розрив між важкою ракетною ППО і легкими C-UAS-системами в одному борті.
Паралельно французький флот вже інтегрує RapidFire на нові патрульні кораблі — перша корабельна башта пройшла заводські випробування у травні 2025 року, що означає: морська і наземна версії розвиваються синхронно.
Якщо A3B вийде на заплановані характеристики у 2027-му та підтвердить ефективність проти роїв малих БПЛА — RapidFire стане одним із перших серійних рішень, що закривають «дешеву дронову діру» в ешелонованій ППО НАТО без надмірної витрати дорогих ракет. Якщо ні — Франція матиме дорогу систему, що чекає свого головного набою.
