У великій авіаційній грі важливі не шоу, а технічні рішення
Turkish Aerospace Industries (TAI) офіційно представила другий прототип винищувача п’ятого покоління KAAN — P1. Офіційне повідомлення Управління оборонної промисловості Туреччини підтверджує: P1 відрізняється від першого літака P0 (перший політ у 2024 році) змінами у формі корпуса, перенесеними повітрозабірниками, більшою відстанню між двигунами та іншим розміщенням шасі. Ці технічні корективи не естетика — це спроба поліпшити малопомітність і збільшити внутрішні обсяги для обладнання та озброєння.
Що саме змінили у P1
Ключові оновлення P1 із пресрелізу та технічних специфікацій:
Форма корпуса — перероблена для кращого радіолокаційного профілю.
Повітрозабірники й відстань між двигунами — перенесені та збільшені для оптимізації потоків повітря і зменшення перешкод між двигунами.
Шасі — інше розміщення, яке дозволяє більше простору у внутрішніх відсіках для озброєння та датчиків.
"Оновлення спрямовані на підвищення малопомітності і створення додаткових обсягів для сучасних сенсорів та озброєння"
— Управління оборонної промисловості Туреччини
Техніка, графік і експорт
KAAN позиціонують як двомоторний багатоцільовий винищувач 5-го покоління, розрахований частково замінити F-4 і деякі F-16 у складі турецьких ВПС. Заявлені характеристики: до Mach 1.8, стеля близько 55 тис. футів, максимальна злітна маса близько 34,7 тонн. Конструкція передбачає внутрішні відсіки для озброєння, інтегровану систему РЕБ і сучасний сенсорний комплекс.
Поточний план: у 2026 році прототипи перейдуть до розширеної програми наземних і льотних випробувань, а старт серійних поставок запланований на 2029 рік. Перші серійні машини отримають американські двигуни F110-GE-129, з подальшою перспективою переходу на турецький двигун TF35000. Паралельно Анкара просуває експортну складову: вже є контракт з Індонезією на 48 літаків.
Чому це має значення
Є три головні наслідки, які будуть відчутні в регіоні та для глобального ринку озброєнь:
1) Стратегічна автономія. Двошляховий підхід до двигунів (спочатку F110, потім TF35000) — спосіб прискорити вихід на серійне виробництво, зберігаючи при цьому довгострокову мету незалежності. Така модель цікава й іншим країнам, які прагнуть поєднати швидкий запуск програми і власне технологічне нарощування.
2) Конкуренція на експорті. Укладений контракт з Індонезією на 48 літаків — маркер ринку: KAAN вже не лише на папері, а претендент на великі замовлення. Це дає Анкарі як економічні, так і політичні важелі впливу.
3) Уроки для України. Туреччина демонструє, як поєднувати іноземні технології та власну індустріальну стратегію, щоб прискорити серійний випуск. Для України це важливий приклад: розвиток власних двигунів і сенсорів — ключ до довготривалої операційної незалежності та експортного потенціалу.
Контекст глобального фону
Паралельні події у світовій авіації — перший помічений у польоті J-20A з двигунами WS-15 і постачання Ізраїлю трьох F-35I Adir — показують, що оновлення парків винищувачів відбувається по всіх фронтах. Для виробників, як TAI, це означає посилену конкуренцію й потребу швидко доводити рішення від прототипу до надійної бойової машини.
Висновок
P1 — це не фінал проєкту KAAN, але важливий технічний крок до серії. Якщо 2026 рік підтримає тестами те, що закладено в P1, а двигунна стратегія залишиться реалістичною, то 2029 рік може стати роком перших серійних постачань і масштабного експортного змагання. Питання для партнерів та конкурентів: чи витримає KAAN тест часу і ринку, коли випробування підтвердять заявлені характеристики?
