Що сталося
Міжнародний паралімпійський комітет дозволив шістьом російським і чотирьом білоруським спортсменам виступати на Паралімпіаді-2026 у Мілані-Кортіні під національними прапорами. За повідомленням УНН, на це відреагував міністр молоді та спорту України Матвій Бідний, який назвав рішення таким, що фактично сприяє «узаконенню» війни рф проти України.
Чому це важливо для України
Прапор — це не лише символ на церемонії. Для глядачів і міжнародної аудиторії він означає державну репрезентацію і певну форму легітимності. За оцінкою міністра, коли представники держави-агресора з'являються на глобальній арені під національними символами, це дає стороннім глядачам хибний сигнал, що агресія «може існувати в нормальному порядку». Це стосується як інформаційної, так і моральної площини: нормалізація агресії підриває позиції України в дипломатії та у війні за міжнародні інституції.
Контекст і аргументи
Бідний підкреслив, що російський паралімпійський спорт перетворювався на інструмент пропаганди: учасники війни отримують державні нагороди, деякі публічно прославляють війну. Водночас Україна вже запровадила санкції проти «пропагандистів у спорті», а також щодо Паралімпійського комітету росії і його керівника Павла Рожкова. Це — не емоційна заява, а частина стратегії захисту етичних стандартів спорту.
"Ні, це не нормально"
— Матвій Бідний, міністр молоді та спорту України
Наслідки та можливі кроки
Рішення МПК створює три ризики: репутаційний удар по принципах чесної гри, інформаційний виграш для рф та ускладнення дипломатичного тиску на держави-агресори. Частина міжнародних оглядачів і аналітиків уже звертає увагу, що спорт у ХХІ столітті дедалі частіше стає полем геополітики — і від цього залежить не лише імідж, а й безпека.
Що може змінити ситуацію: активні переговори України з міжнародними спортивними інституціями, посилення санкцій проти організованої пропаганди в спорті та мобілізація громадської думки в ключових країнах-партнерах. Як наголосив міністр, ще «не пізно» вчинити кроки, які відсторонять державну символіку агресорів від міжнародних змагань.
Висновок
Це не просто спір про прапори — це питання про те, якою буде норма поведінки міжнародних інституцій під час війни і наскільки вони готові захищати базові принципи спорту. Тепер хід за МПК та його партнерами: чи вистачить їм сміливості перетворити декларації про чесність на конкретні рішення?
