Що сталося
Президент Володимир Зеленський оголосив про підготовку нового пакета спортивних санкцій проти російських осіб, які, на думку влади, використовують спорт у воєнних цілях. За повідомленням УНН, відповідні документи вже підготовлені, і незабаром очікується указ Президента.
«Ми готуємо новий санкційний пакет щодо російських осіб, які працюють на війну і ставлять спорт на службу війні. Документи вже підготовлені»
— Володимир Зеленський, Президент України
Контекст: дискваліфікація Гераскевича
Причина заяви — рішення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) дискваліфікувати українського скелетоніста Владислава Гераскевича. За даними повідомлень, спортсмен мав намір використати шолом із зображеннями загиблих українських атлетів — знак пам’яті, який МОК кваліфікував як політичний жест у контексті Олімпіади-2026.
Чому це важливо
Рішення Києва читається як спроба кількох речей одночасно: захистити символічної пам’яті загиблих, показати неприйнятність використання спорту для легітимації агресії і підштовхнути міжнародні організації до більш послідовної позиції щодо РФ. Це не лише емоційний жест — тут працює раціональна логіка: якщо спортивні майданчики стають інструментом впливу, країна, яка терпить агресію, має інструменти відповіді.
Механіка та можливі наслідки
Офіційно анонсований пакет націлений на персоналії, які «ставлять спорт на службу війні». Аналітики очікують, що йдеться про персональні обмеження — заборона на в’їзд, замороження активів і цілеспрямовані репутаційні обмеження у спортивній сфері. Такі кроки мають подвійний ефект: вони посилюють тиск на конкретних діячів і створюють прецедент для партнерів України у світі спорту та політиці.
«Пам’ять — це не порушення»
— Володимир Зеленський, Президент України
Що далі
Найближчими днями очікується указ президента та деталізація санкційного пакета. Далі — питання до міжнародних інституцій: чи переглянуть вони власні підходи до політичних проявів під час змагань, і чи готові на це реагувати держави-партнери. Ефективність українських кроків залежатиме не лише від самого переліку заходів, а й від здатності перетворити політичні сигнали на конкретні міжнародні коаліції та практики.
Підсумок: це сигнал, адресований одразу кільком аудиторіям — російським діячам, міжнародному спортивному співтовариству і партнерам України. Чи зможе він змінити правила гри у спорті під час війни — залежить від наступних кроків як Києва, так і світових інституцій.
