Двадцять одне судно за два дні. Саме стільки торгових і танкерних кораблів перетнуло Ормузьку протоку у вихідні 4–5 квітня — найвищий показник з початку загострення навколо Ірану.
Протока — це 33 кілометри води між Іраном та Оманом, через які проходить близько 20% світової торгівлі нафтою. Тегеран неодноразово погрожував її заблокувати: у відповідь на санкції, на військову присутність США, на підтримку Ізраїлю. Погрози лунали — протока працювала. Але пік трафіку саме зараз потребує пояснення.
Чому зараз більше суден, а не менше
Парадокс пояснюється кількома факторами. По-перше, частина покупців іранської нафти — передусім китайські НПЗ — нарощує імпорт до введення нових американських тарифів і можливого посилення санкційного тиску адміністрації Трампа. По-друге, судна, що раніше обходили регіон через ризики хуситських атак у Червоному морі, частково повертаються до традиційних маршрутів: Ормуз виглядає передбачуванішим, ніж Баб-ель-Мандеб.
Тобто зростання трафіку — не сигнал деескалації. Це сигнал того, що глобальна логістика перераховує ризики в реальному часі й обирає менше зло.
Іранський важіль: реальний чи декоративний
Корпус вартових революційних гвардій (КВГР) має технічні засоби для часткового порушення судноплавства — міни, швидкісні катери, береговий ракетний комплекс. Але повне блокування протоки означало б удар по власному нафтовому експорту Ірану, який іде тим самим коридором, і майже гарантовану військову відповідь США та союзників.
Саме тому за десятиліття погроз блокування так і не відбулося. Натомість Іран використовує протоку як інструмент тиску — затримує окремі судна, демонструє присутність флоту, імітує маневри перехоплення. Це дорого коштує страховим ринкам і дешево коштує Тегерану.
Що змінює рекордний трафік
Для України контекст не абстрактний: ціна нафти, яка формується у тому числі через ормузький трафік, прямо впливає на доходи Росії. Кожен квартал, коли нафта тримається вище $70, — це мільярди до бюджету Кремля. Рекордний трафік через протоку тисне ціну вниз через збільшення пропозиції на ринку — і це один із небагатьох механізмів непрямого економічного впливу на російську військову машину, який працює без жодного рішення Заходу.
Якщо адміністрація Трампа все ж посилить санкції проти іранського експорту і трафік через Ормуз різко впаде — чи буде готовий ринок компенсувати випадіння іранських обсягів без нового цінового стрибка, який знову наповнить російську скарбницю?
