Коли 28 лютого США та Ізраїль розпочали військову операцію проти Ірану, фінансові ринки відреагували миттєво. Ціна на нафту Brent перетнула позначку $95 за барель і продовжила зростати. За даними Rystad Energy та організації Global Witness, які проаналізував The Guardian, у перший місяць конфлікту сто найбільших нафтогазових компаній світу заробляли понад $30 млн надприбутків щогодини — різниця між ціною $70/барель до війни і $100/барель після її початку.
Хто в плюсі
Лідер рейтингу — Saudi Aramco: за прогнозами, до кінця 2026 року саудівська держкомпанія отримає додаткових $25,5 млрд. На другій позиції — Kuwait Petroleum Corp. з $12,1 млрд. ExxonMobil замикає трійку з $11 млрд надприбутків.
Але є й несподіваний бенефіціар. Як повідомляє OilPrice.com, російські Газпром, Роснєфть та Лукойл разом можуть зібрати до $24 млрд додаткового прибутку — попри санкції та обмеження на морські перевезення. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), лише за перші два тижні після початку бойових дій Росія заробила близько €6 млрд на експорті викопного палива.
«Надлишкові прибутки виходять із кишень звичайних людей — коли ті платять більше за пальне та опалення»
The Guardian
Парадокс для Києва
Ситуацію ускладнює специфічний геополітичний вузол, який описує EUobserver: Україна системно атакує нафтову інфраструктуру Росії — НПЗ, танкери, логістичні вузли. Мета — відрізати Москву від можливості монетизувати високі ціни. Однак закриття Ормузької протоки Іраном — відповідь на удари США та Ізраїлю — вивело з глобального ринку близько 12 млн барелів на добу, або 12% світової пропозиції. Це підняло ціни до рекордних $150/барель. Парадокс: чим ефективніші удари України по російській інфраструктурі, тим більше самі ж союзники Києва страждають від дорогих енергоносіїв вдома.
Що робить Брюссель
П'ять міністрів фінансів ЄС — від Іспанії, Німеччини, Італії, Португалії та Австрії — надіслали до Єврокомісії спільного листа з вимогою запровадити блоковий податок на надприбутки енергетичних компаній. Єврокомісія підтвердила, що розглядає цей механізм — аналогічний до того, що діяв у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії і тоді зібрав близько €28 млрд до публічних скарбниць.
За даними Euronews, лише на субсидування та штучне обмеження цін на пальне 22 країни ЄС вже витратили €9 млрд з початку конфлікту — на додачу до €13 млрд додаткових витрат на імпорт енергоносіїв за вищими цінами.
- Десятки країн скоротили акцизи на пальне, щоб стримати внутрішні ціни — і одночасно недобирають гроші до бюджету.
- Критики податку на надприбутки попереджають: він може стримати інвестиції в нові проєкти та прискорити зростання цін.
- 350.org та аналітичний центр E3G пропонують спрямувати зібрані кошти на прискорення переходу до відновлюваних джерел — щоб не повторювати цей сценарій знову.
Головний редактор відділу розслідувань Global Witness Патрік Гейлі назвав ці надприбутки «сигналом тривоги про небезпеку залежності від викопного палива» — формулювання, яке організація вже використовувала у 2022-му, і яке тоді не змінило нічого суттєвого.
Якщо Єврокомісія таки запровадить податок на надприбутки і спрямує кошти на відновлювану енергетику — а не на латання бюджетних дірок, як це відбулось у 2022-му, — тоді іранська криза може стати єдиним прецедентом, коли військовий конфлікт прискорив, а не загальмував зелений перехід. Але це «якщо» поки залишається без відповіді в Брюсселі.
