576 000 тонн ріпакової олії — такий прогнозний експорт України у 2025/26 маркетинговому році за оцінкою УКАБ. Це у 2,7 раза більше, ніж у попередньому сезоні. Проблема в тому, що за цим зростанням стоїть не ринкова ефективність, а пряме перекладення витрат з переробників на виробників сировини.
Як мито змінило ринок
З серпня 2024 року Верховна Рада запровадила 10-відсоткове експортне мито на ріпак і сою. Логіка ініціаторів: примусити аграріїв продавати сировину вдома, завантажити вітчизняні олійні заводи, збільшити валютний виторг від переробленої продукції. Результат — статистично вражаючий: внутрішня переробка ріпаку у 2025/26 МР оцінюється у 1,5 млн тонн, що в 2,6 раза перевищує показник попереднього сезону, а валютні надходження від ріпакової олії за липень–грудень 2025 року зросли у 2,7 раза, як повідомляє Укролія пром.
Але є й інший бік балансу. Після ухвалення закону внутрішній ринок відреагував миттєво — ціни на ріпак просіли. Переробники отримали сировину дешевше від світових котирувань і скористалися цим сповна.
«Експортне мито — це фактично перерозподіл доходів серед виробників на користь переробників. Замість стимулювання переробки ми отримали механізм покриття збитків переробної галузі за рахунок рослинництва».
Американська торговельна палата в Україні (ACC)
Хто заплатив за «рекорд»
За оцінками ACC, сукупні втрати українських аграріїв від мита на ріпак і сою сягнули $200 млн. Зокрема, через 7-відсоткове падіння внутрішніх цін відносно світових фермери недоотримали $130 млн, ще $50 млн вилучено у вигляді мита до держбюджету. Найбільше постраждали дрібні та середні виробники — ті, хто фізично не може самостійно організувати прямий експорт і тому змушений продавати на внутрішньому ринку за будь-якою ціною.
Окремою проблемою став хаос при впровадженні: після підписання закону президентом у вересні 2025 року виробники, звільнені від мита за законом, фактично не могли скористатися пільгою. Як повідомляє Food Ingredient First, митниця анулювала усі декларації — включно з тими, де мито не мало застосовуватися, — через відсутність механізму підтвердження власного виробництва. Переробники скористалися паузою і ще більше знизили закупівельні ціни.
Ріпаку менше, олії більше — парадокс врожаю
Водночас сам урожай ріпаку у 2025/26 МР скоротився до 3,2 млн тонн — на 10% менше, ніж роком раніше. Площа під культурою зменшилась до 1,3 млн га. Причина очевидна: якщо фермер отримує за сировину менше від ринкової ціни, він сіє менше. Якщо ця тенденція збережеться, переробні заводи вже наступного сезону можуть зіштовхнутися з дефіцитом тієї самої сировини, під яку вони нарощували потужності.
- Виробництво ріпакової олії у 2025/26 МР — 582 тис. тонн (×2,6 до попереднього сезону)
- Площа під ріпаком — 1,3 млн га (–2% рік до року)
- Урожай ріпаку — 3,2 млн тонн (–10%)
- Втрати фермерів від мита на ріпак і сою — до $200 млн за оцінкою ACC
- Мито до держбюджету — 6,2 млрд грн лише від ріпаку (оцінка, згадана у відкритих розрахунках)
Аналітики ACC зазначають: аргумент про успішний досвід соняшникових мит не коректний — соняшник як легша культура вигідніша для локальної переробки, тоді як ріпак і соя важчі й традиційно транспортуються великими суднами напряму до споживачів.
Якщо скорочення посівних площ ріпаку продовжиться і у 2026/27 МР, рекордні потужності з переробки, які зараз завантажені завдяки миту, опиняться без достатньої сировини — і тоді питання «хто насправді виграв» отримає іншу відповідь.
