Коротко про головне
За даними Держмитслужби, у січні 2026 року в Україну ввезли акумуляторів на понад 10,4 млрд грн. У грошовому вимірі це на близько 6,5 млрд грн більше, ніж у січні 2025 року; у ваговому — 13 600 тонн проти 6 500 тонн рік тому, тобто зростання на 109%.
"У січні 2026 році в Україну імпортовано 13 600 тонн електричних акумуляторів, що більш ніж удвічі (на 109%) перевищує показник січня попереднього року, коли він становив 6500 тонн"
— Держмитслужба
Звідки найбільше постачали
Домінує Китай — близько 91% імпорту за вартістю, або приблизно 9,5 млрд грн. Далі йдуть США (~160 млн грн, 1,51%) та Польща (~155 млн грн, 1,49%). При цьому держбюджет отримав 316,8 млн грн митних платежів за ті партії акумуляторів, на які не поширюється пільгове ввезення.
Чому зростання відбулося саме зараз
Поєднання кількох факторів пояснює сплеск попиту. По-перше, зима і масовані ракетні обстріли призвели до частих відключень енергопостачання — це підштовхнуло закупівлю резервних джерел живлення для домогосподарств, підприємств і критичної інфраструктури. По-друге, холод і потреба в автономних рішеннях для логістики та комунікацій збільшили потребу в батареях різного призначення.
Наслідки та ризики
Переважання китайських постачань створює логістичну і стратегічну вразливість: у кризовий момент залежність від одного ринку ускладнює швидку диверсифікацію. Водночас високий імпорт — це сигнал попиту, який відкриває можливості для розвитку вітчизняного виробництва та локальних ланцюгів постачання.
Що це означає для бюджету і галузі
Митні надходження в 316,8 млн грн — корисний, але тимчасовий ефект. Для стабільної енергетичної безпеки та зменшення імпортної вразливості потрібні інвестиції у виробництво, сервісну інфраструктуру й політику стимулів. Експертне середовище звертає увагу на те, що цей імпульс можна використати як початок масштабнішої індустріалізації у секторі акумуляторів.
Висновок
Дворазове зростання імпорту акумуляторів — це водночас відповідь на невідкладні потреби енергетичної стабільності та дзвінок про необхідність довгострокових рішень. Чи зможе держава та бізнес перетворити цей попит на локальне виробництво й диверсифікацію постачань — ключове питання на найближчі роки.
