Коли у лютому 2025 року Нафтогаз уперше доставив американський LNG через Клайпеду — 90 млн кубометрів у партнерстві з литовським Ignitis Group — це виглядало як разова демонстрація спроможності. Бронювання потужностей до 2044 року переводить ту демонстрацію в стратегічне зобов'язання.
П'ять гравців, один термінал
Оператор терміналу KN Energies завершив довгострокову процедуру розподілу потужностей на 2033–2044 роки. За даними компанії, було розподілено понад 20 ТВт·год: 8 ТВт·год — до 2044 включно, ще 12 ТВт·год — до 2040 року. Місця дісталися п'ятьом покупцям: литовський Ignitis, латвійський Latvenergo, норвезький Equinor, фінський Gasum — і Нафтогаз як єдиний новачок серед регіональних ветеранів.
Конкретний обсяг, що дістався Україні, голова правління Сергій Корецький не розкрив. Але сам факт участі в тендері поряд із Equinor і Gasum — компаніями з повноцінними трейдинговими портфелями — сигналізує: Нафтогаз розраховує на стабільний потік LNG, а не на спотові партії за нагодою.
Маршрут є. Де газ?
Термінал Independence у Клайпеді — плавуча FSRU-установка потужністю до 4 млрд кубометрів на рік. Більшість обсягів, що через неї проходять, надходять із Норвегії та США; були також поставки з Нігерії та Тринідаду.
«Нова угода дозволить отримувати паливо від виробників зі Сполучених Штатів та країн Близького Сходу»
Прем'єр-міністерка Юлія Свириденко
Логістика справді виглядає зібраною: LNG надходить танкером до Клайпеди, регазифікується, далі — трубопроводами через Польщу або країни Балтії в Україну. Нафтогаз наголошує, що доставку від термінала до кордону забезпечуватиме самостійно — тобто без посередника в ролі Ignitis, як це було у лютневій пробній поставці.
Чому 2033, а не зараз
Бронювання стосується періоду після 2033 року — тобто горизонту, де нинішня конфігурація європейського газового ринку вже може суттєво змінитися. Під час попереднього розподілу потужностей у 2023 році KN Energies пропонувала сім пакетів по 4 ТВт·год на цей же період — і продала лише один: ринок очікував нових терміналів і нових маршрутів. Те, що цього разу попит виявився вищим, частково пояснюється саме прибуттям нових гравців — України й Фінляндії.
Для України логіка ставки на далекий горизонт зрозуміла: жодна з кандидатур на роль довгострокового постачальника газу — американські виробники, катарські контракти, норвезький трубопровідний газ — не закрита, але жодна й не підписана. Бронювання термінала — це резервування опції, а не гарантія обсягів.
Якщо до 2033 року Нафтогаз не підпише довгострокові контракти на постачання LNG — зарезервоване місце у Клайпеді перетвориться з активу на статтю витрат. Чи є в компанії переговори з конкретними постачальниками під цю потужність — питання, від відповіді на яке залежить, чи стане цей крок частиною реальної енергетичної незалежності.
