Одеський припортовий завод (ОПЗ) знову виходить на ринок. Голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха в інтерв'ю New York Times підтвердив: влітку заплановано черговий аукціон, і вже чотири інвестори — три западні та один із Близького Сходу — підписали угоди про нерозголошення (NDA), щоб вивчити актив зсередини.
Це вже п'ята спроба продати завод. Попередній аукціон, призначений на 25 листопада 2025 року зі стартовою ціною 4,49 млрд грн, зірвався через відсутність жодного зареєстрованого учасника.
Що насправді продають
ОПЗ — найбільша державна хімічна компанія України, яка спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду та рідкого азоту. Завод зупинив виробництво у вересні 2021 року через високі ціни на газ. З того часу підприємство фактично виконує одну функцію — перевалка зернових та аміаку через власну портову інфраструктуру.
Фізично це масштабний актив: 45 об'єктів нерухомості загальною площею понад 285 тис. м², 32 земельні ділянки площею понад 262 га, власні залізничні колії та прямий вихід до аміакопроводу. Станом на середину 2025 року там працювало 1 436 осіб.
«Будемо відверті, це складний актив. Але в ньому є й великі можливості».
Дмитро Наталуха, голова ФДМУ, у коментарі NYT
Скільки це насправді коштує покупцю
Стартова ціна — лише початок рахунку. До обов'язкових інвестиційних зобов'язань майбутнього власника належать:
- збереження профільної діяльності заводу;
- інвестиції у модернізацію — щонайменше 500 млн грн;
- погашення протягом 12 місяців боргів із зарплати та перед бюджетом — понад 366,8 млн грн (станом на кінець червня 2025 року);
- поетапне погашення простроченої кредиторської заборгованості (крім вимог підсанкційних структур, пов'язаних із РФ/РБ);
- дотримання екологічних і соціальних стандартів.
За даними YouControl, чистий збиток ОПЗ у 2024 році зріс на 68% — до 1,84 млрд грн при виторзі 878 млн грн. Для порівняння: у 2021-му, коли завод ще працював, виторг становив 2,1 млрд грн. Тобто покупець отримує збитковий актив із обтяжливим соціальним навантаженням і без гарантії поновлення виробництва.
Чому попередні чотири спроби провалились
Завод має довгу і нещасливу приватизаційну історію. У різний час на нього претендували Дмитро Фірташ і компанія Юрія Коломойського — і обидва рази угода не відбулась. За словами Наталухи, головним стримувальним фактором для міжнародних інвесторів залишаються воєнні ризики — завод розташований в Одеській області. У серпні 2024 року влада намагалася частково перезапустити виробництво аміаку, але відмовилась через безпекову ситуацію. Вересневі обстріли 2025 року змушували тимчасово зупиняти навіть перевалку зерна.
Заступниця міністра економіки Дарія Марчак визнала системну проблему: чинне законодавство фактично заблокувало другий та третій етапи продажу — зі зниженою стартовою ціною та аукціоном на пониження. Без змін до закону знайти «справжню ринкову вартість», за її словами, неможливо.
NDA — це інтерес, не зобов'язання
Підписання угоди про нерозголошення дає інвестору доступ до фінансової та технічної документації заводу. Це стандартний перший крок у великих M&A-процесах — він не означає наміру купити і тим більше не зобов'язує до участі в аукціоні. Перед листопадовим аукціоном 2025 року ринок також фіксував «інтерес» потенційних покупців — зокрема, агрохолдинг Kernel публічно підтверджував, що розглядає участь. Жоден учасник на торги так і не з'явився.
Як повідомляє Forbes Ukraine, Наталуха розраховує насамперед на іноземних стратегічних інвесторів — тих, хто готовий працювати з високими цінами на газ, складною логістикою та воєнними ризиками одночасно. Це вузька категорія покупців навіть у мирний час.
Якщо до літнього аукціону жоден із чотирьох інвесторів не зареєструється на торги — Мінекономіки доведеться або добитись від парламенту зміни механізму ціноутворення, або розглянути реструктуризацію боргів заводу як передумову продажу. Без одного з цих кроків п'ята спроба ризикує стати шостою.
