Що сталося
За повідомленням голови правління Нафтогазу Сергія Корецького, російські війська впродовж доби обстріляли виробничі активи компанії на Полтавщині та здійснили нові масовані атаки на Сумщині. За даними компанії, постраждалих немає, але зафіксовано пошкодження й руйнування обладнання.
"Впродовж доби ворог знову обстріляв наші виробничі активи на Полтавщині та здійснив нові масовані атаки на Сумщині, що тривають і зараз. Постраждалих немає."
— Сергій Корецький, голова правління Нафтогазу
Компанія зазначає, що це вже 20-та атака на її об'єкти з початку року. Раніше в лютому та січні фіксувалися аналогічні удари: у ніч на 8 лютого — по об'єктах у Полтавській області, а 27 січня — по об'єкту на заході України, що спричинило пожежу.
Чому це має значення
Одноразовий удар не зупиняє систему, але повторюваність атак створює кумулятивний ефект: зносу піддається критичне обладнання, збільшуються витрати на ремонт і логістику, падає резервна міцність мережі. Для споживача це може означати довші терміни відновлення послуг і додаткові витрати в держбюджеті, який має фінансувати ремонт та посилення охорони інфраструктури.
Експерти з енергетичної безпеки попереджають: системні удари по виробничим активам — це не лише фізичні пошкодження, а й спроба підірвати логістику паливопостачання та створити додатковий тиск у періоди підвищеного попиту.
Контекст атак
Російські удари по енергетичній інфраструктурі повторюються з початку широкомасштабного вторгнення. Нафтогаз — один із ключових операторів, від яких залежить постачання газу для підприємств та критичних об'єктів. Тому саме його активи часто стають цілями в рамках стратегії послаблення української інфраструктури.
- Ніч на 8 лютого: атака по об'єктам Нафтогазу в Полтавській області — без постраждалих, але з руйнуваннями обладнання.
- 27 січня: обстріл одного з об'єктів на заході України, що призвів до пожежі.
Що далі
Набір кроків очевидний: оперативні ремонти, інвентаризація ризиків, посилення фізичного захисту об'єктів та диверсифікація маршрутів постачання. Однак для їхнього втілення потрібні фінансові ресурси та швидка координація з партнерами. Тепер хід за державою й міжнародними донорами: чи вистачить ресурсів, щоб не лише латати наслідки, але й підвищити стійкість системи назавжди?
