Коли Індія у травні відмовилась купувати російський LNG із підсанкційного заводу «Портовая», офіційне пояснення звелось до санкцій. Але галузеве джерело Reuters уточнило точніше: вантаж виявився економічно невигідним навіть без урахування санкційних ризиків. Це не виняток — це структурна проблема всього розвороту на Схід.
Арифметика, яка не сходиться
Росія щороку постачає до ЄС близько 14,94 млн тонн LNG із проєкту Yamal — це €7,2 млрд доходу лише у 2025 році, за даними Kpler і Євростату. Москва публічно погрожує припинити ці поставки і перенаправити їх до Азії. Але за підрахунками Wood Mackenzie, реально вільних для перерозподілу обсягів у Росії — лише 2,4 млн тонн на рік: решта 70% пов'язана довгостроковими контрактами.
Том Марзек-Менсер, директор з газу та LNG Wood Mackenzie, оцінює максимальний обсяг, який Росія здатна перенаправити до Азії цього року, у 1,7 млн тонн — приблизно 1,7% від загального імпорту LNG до ЄС у 2025 році. Решта фізично нікуди не дінеться.
Арктичний маршрут: вікно у чотири місяці
Навіть ці обсяги Росія не може доставити коли заманеться. Північний морський шлях — найкоротший шлях із Ямалу до Азії — судноплавний лише з липня до кінця листопада. Поза цим вікном маршрут потребує спеціалізованих криголамних танкерів класу ARC7, яких критично мало.
Якщо перенаправити всі яамльські поставки до Азії, флот здійснить приблизно 120–130 рейсів на рік — менше половини від нинішніх показників.
The Maritime Executive / CHNL
Довший маршрут означає менше рейсів на рік із тим самим флотом. Західні санкції проти російського суднобудування фактично заблокували добудову нових танкерів, тож розширити флот Москва не може.
Китай бере — але з 30–40% знижкою
Поки що єдиний реальний покупець підсанкційного російського LNG — Китай. Він поглинає весь обсяг із заблокованого проєкту Arctic LNG-2, але робить це за знижкою 30–40% до бенчмарку. Це означає: навіть коли вантаж знаходить покупця, Росія отримує суттєво менше, ніж за європейськими цінами.
Індія — потенційно другий великий ринок — поки що не готова ризикувати. Одна з причин, що відрізняє LNG від нафти: поставки газу важко замаскувати. На відміну від нафтових танкерів, які перевантажують вантаж у відкритому морі, LNG-судна відстежуються супутниками майже в реальному часі. Санкційна тінь лягає безпосередньо на покупця.
2027: дедлайн, до якого немає рішення
ЄС планує повністю відмовитись від російського газу до 2027 року. Це означає, що Росія втрачає €7+ млрд річного доходу від Yamal LNG — і має замінити його ринком, де логістика вдвічі дорожча, покупці вимагають знижок, а інфраструктура не розрахована на такі обсяги.
Проєкти Yamal будувались під європейський попит і європейську логістику. Розвернути їх на Схід — це не комерційне рішення, а інженерна й фінансова проблема, яку санкції лише поглиблюють.
Питання не в тому, чи зможе Росія знайти покупців на азійських ринках — а в тому, чи вистачить їй криголамного флоту і цінової маржі, щоб ці продажі взагалі покривали операційні витрати. Якщо до літа 2026 року Москва не підпише довгострокові азійські контракти з фіксованою ціною, «розворот на Схід» у газовому секторі ризикує залишитись декларацією.
