Коли ціна газу на нідерландському хабі TTF за лічені тижні злетіла вище €60 за МВт·год — майже вдвічі від минулорічних значень — у низці європейських столиць знову зазвучали голоси про можливе повернення до російських поставок. Рим відповів відмовою.
«Поки зарано» — але дедлайн уже є
«Я продовжую сподіватись, що коли проблема постане по-справжньому — а це січень 2027 року — нам вдасться досягти прогресу в питанні миру в Україні», — сказала прем'єр-міністерка Джорджа Мелоні журналістам у Вероні, за повідомленням агентства Bloomberg. Далі вона додала те, що перетворює заяву з дипломатичної формули на стратегічну позицію: «Ми не повинні забувати, що економічний тиск на Росію — це, зрештою, найсильніша зброя, яку ми маємо для побудови миру».
Контекст цього висловлювання — не абстрактний. Іранська війна фактично закрила Ормузьку протоку, через яку проходить близько 20% світового газу та нафти. Європейські сховища після важкої зими 2025–2026 заповнені лише на 30%. За даними Atlantic Council, азійські покупці вже відбивають у Європи американські LNG-танкери — конкуренцію, яку Старий Світ програє за ціною.
Що замінило російську трубу
До повномасштабного вторгнення Росія забезпечувала близько 40% італійського газового імпорту. До 2025 року ця частка фактично обнулилась. За даними аналітиків Italian Facts Energy, Алжир через трубопровід Transmed тепер покриває близько 36% поставок, Азербайджан через TAP — ще 15–16%. Решту добирають через LNG-термінали — зі США, Катару та Північної Африки.
У липні 2025 року ENI підписала 20-річний контракт із американською Venture Global на постачання 2 млн тонн LNG щороку з нового терміналу в Луїзіані — частина того, що аналітики Decode39 характеризують як «трансатлантичний енергетичний коридор» на заміну московського.
«Уряд Мелоні, на відміну від інших, робить ставку на структурне відокремлення від російської енергетики, концентруючись на альтернативних угодах із Північною Африкою та трансатлантичними партнерами».
Decode39, аналітичний портал з питань італійської зовнішньої політики
Ціна незалежності — на рахунках
Диверсифікація дорого коштує буквально. За даними Євростату за першу половину 2025 року, Італія посідає четверте місце в ЄС за вартістю газу для домогосподарств — 0,088 євро за кВт·год, вище середнього по Євросоюзу та єврозоні. Для порівняння: до початку повномасштабної війни Рим платив за газ значно менше — саме завдяки дешевим довгостроковим контрактам із «Газпромом».
Тобто кожна італійська родина вже оплачує геополітичний вибір країни в рахунках за комунальні послуги. Питання в тому, чи розуміє вона це — і чи готова платити далі, якщо криза затягнеться до літнього сезону закачування.
Тріщина всередині коаліції
Позиція Мелоні — не консенсусна навіть у межах власного уряду. Партія «Ліга» Маттео Сальвіні вже закликала повернути Москві заморожені російські активи. Міністр закордонних справ Антоніо Таяні відреагував різко: «Лінію визначає прем'єр-міністр — і я її поділяю», — передає Bloomberg. Але сам факт публічної суперечки всередині коаліції показує: соціальний тиск через рахунки за газ трансформується в політичний.
При цьому у серпні 2025 року Мелоні разом із Макроном, Мерцем, Старміром та іншими лідерами підписала спільну заяву ЄС: «Ми продовжимо посилювати санкції та ширші економічні заходи тиску на воєнну економіку Росії» — доки не буде досягнуто справедливого миру.
До січня 2027 — або що?
Мелоні фактично назвала дату: якщо до початку опалювального сезону 2026–2027 миру в Україні не буде, Рим зіткнеться з вибором між санкційною дисципліною та рахунками виборців. За нинішніх цін і закритого Ормузу ця арифметика вже не виглядає абстрактною. Якщо ЄС не відкриє нових постачань або LNG-ринок не стабілізується до осені — питання «повертатись чи ні» може постати зовсім в інший спосіб, ніж сьогодні у Вероні.
