Поки говорять про цифри — ховають маршрути
За даними Reuters і моніторингу судноплавства LSEG, у січні танкери, що перевозять російську нафту, найчастіше вказували Сінгапур як офіційний пункт призначення — приблизно 1,4 млн тонн, найвищий місячний обсяг за останні роки. На перший погляд це може виглядати як логістична деталь, але суть у тому, що сам Сінгапур офіційно не імпортує російську нафту через ризики санкцій — натомість сусідні води використовуються для перевалки з судна на судно або перекачування у плавучі сховища.
Що повідомляють трейдери та дані
«Нафтові танкери, що перевозять сировину з країни-агресора Росії, все частіше вказують Сінгапур як свій офіційний пункт призначення, що сигналізує про зміну експортних потоків з Індії до Китаю та зростання занепокоєння щодо санкцій.»
— Reuters (з посиланням на трейдерів і дані LSEG)
Трейдери повідомляють про дві ключові практики: розвантаження поблизу Малайзії або перекачка вантажів на плавучі сховища, а також використання Сінгапуру як тимчасового пункту призначення для маскування кінцевих покупців. Це — елемент «темного» ланцюга постачання, який знижує прозорість і ускладнює застосування санкційних механізмів.
Контекст: попит, знижки та геополітика
На тлі цих маневрів відбуваються важливі зміни у попиті. За повідомленнями, Індія скорочує закупівлі російської нафти в межах домовленостей з США: 2 лютого президент США Дональд Трамп після переговорів з прем'єром Індії повідомив про згоду Індії відмовитися від купівлі російської нафти. Водночас Bloomberg зазначає, що Росія збільшила знижки на нафту для Індії, ймовірно, щоб перевірити виконання цієї домовленості. При цьому найбільшим покупцем залишається Китай, але державні китайські компанії поводяться обережно зі спотовими поставками через ризики санкцій.
Економічний ефект уже помітний: нафтогазові доходи Росії у січні скоротилися вдвічі порівняно з січнем 2025 року, що підсилює мотивацію Москви шукати обхідні шляхи та агресивно коригувати торгові умови.
Що це означає для санкцій і для нас
Перевалка в нейтральних водах і використання плавучих сховищ підривають прозорість торгівлі й дають Росії час і можливості зменшити ефект санкцій. Для України це — не абстрактна торгівельна тактика, а прямий вплив на здатність партнерів зменшувати фінансові потоки, що підтримують агресію. Аналітики звертають увагу: без посилення контролю над судноплавством, страхуванням і фінансовими потоками санкції втрачатимуть ефективність.
Практичні кроки, які пропонують експерти: посилити моніторинг AIS і супутникових даних, координувати портовий нагляд у регіоні, закрутити вимоги щодо страхування та фінансування перевезень, а також тісніше співпрацювати з приватними трейдерами і страхувальниками для виявлення «темного флоту».
Висновок
Зараз важливо не лише фіксувати статистику, а переводити її у конкретні дії: від стеження за маршрутами — до обмежень на фінансування, страхування і страхування ризиків. Поки Росія коригує канали збуту, партнери мають перетворити аналітику на оперативне посилення контролю. Чи вистачить рішучості — залежить від того, наскільки швидко прозорі механізми замінять поточні лазівки.
