На початку квітня 2026 року Єврокомісія опинилася перед дежавю: третій великий енергетичний удар за шість років — після пандемії та вторгнення Росії в Україну. Цього разу причина — фактичне закриття Ормузької протоки після американо-ізраїльських ударів по Ірану та іранських контрударів по інфраструктурі Перської затоки.
Що сталося з цінами
За оцінкою Єврокомісії, ціни на природний газ зросли на 70%, на нафту — на 50%. За перші десять днів кризи Europeans вже переплатили щонайменше €2,5 млрд порівняно з докризовим рівнем — такі підрахунки наводить аналітичний центр Ember. Для порівняння: під час попередньої кризи 2021–2023 років переплата за весь її час сягнула майже трильйона євро.
Ситуацію ускладнює те, що Європа зустріла 2026-й із газовими сховищами, заповненими лише на 46 млрд кубометрів — проти 60 млрд рік тому і 77 млрд два роки тому, підрахували аналітики Bruegel. Операції з поповнення сховищ на літо можуть зупинитися, що посилить тиск на промисловість восени.
Попередження Брюсселя
«Те, що відбувається в одному секторі економіки, може поширюватися на все суспільство».
Дан Йоргенсен, єврокомісар з енергетики, — Financial Times
За словами Йоргенсена, країни ЄС мають реагувати «у межах наявного фіскального простору» — тобто не витрачати гроші, яких немає. Єврокомісія офіційно попередила уряди: субсидії, податкові знижки та обмеження цін мають бути обмеженими за часом і масштабом.
Підтекст цього попередження — у цифрах 2022 року. Тоді, за даними Bruegel, уряди ЄС виділили €758 млрд на захист домогосподарств і бізнесу від енергетичних цін. Але лише близько 27% цих коштів пішло на адресну допомогу — решта три чверті витратили на широкі цінові обмеження й податкові пільги, якими скористалися всі підряд, незалежно від потреби.
Що кажуть економісти
Економіст Financial Times Мартін Сандбу сформулював принцип, якого у 2022-му дотримувалися лише на словах: підтримка має бути «своєчасною, цільовою і тимчасовою». Але тоді уряди здебільшого не виконали жодного з трьох критеріїв — програми розросталися й затягувалися.
Аналітики Bruegel прямо застерігають: якщо ціни залишаються високими, підтримка енергоємних виробництв фактично перетворюється на постійне субсидування цін — і зрештою коштує дорожче для всіх інших секторів і домогосподарств. Зниження паливних податків у відповідь на ціновий шок «інтуїтивно привабливе, але економічно контрпродуктивне», попереджає МЕА.
П'ять міністрів фінансів — Іспанії, Німеччини, Італії, Португалії та Австрії — вже закликали ввести загальноєвропейський податок на надприбутки енергетичних компаній. Тобто держави рухаються у протилежний від субсидій бік: не платити споживачам, а забрати в тих, хто заробляє на кризі.
Що це означає для людей
- Річна інфляція в єврозоні вже прискорилася до 2,5% у березні 2026 року — з 1,9% у лютому, і ріст цін на енергоносії є головним драйвером.
- Якщо сховища не вдасться заповнити влітку, промисловість знову зіткнеться з дефіцитом і дорожнечею восени — це удар по зайнятості та купівельній спроможності.
- Широкі субсидії — якщо уряди все ж підуть на них — збільшать бюджетні дефіцити країн, які вже мають зростаючий борг до ВВП.
Йоргенсен не виключає жорсткого нормування авіаційного пального та дизеля, якщо ситуація погіршиться. Єврокомісія готова знову розкрити стратегічні нафтові резерви — інструмент, який вже застосовували у 2022-му.
Питання не в тому, чи зростуть рахунки за електрику цього літа — вони вже ростуть. Питання в тому, чи встоять уряди перед тиском виборців і не роздадуть широкі субсидії, які через рік знову обернуться на інфляцію та дефіцити: якщо Ормузька протока залишиться заблокованою довше трьох місяців, фіскальна дисципліна, яку зараз закликає зберегти Брюссель, навряд витримає перевірку виборами.
