Коротко
Андерс Фог Расмуссен в інтерв'ю El Pais заявив, що частина європейської промислової бази може стати стратегічним резервом у випадку ескалації з Росією. Його месседж — не лише про страх, а про практичний ресурс: **надлишкові потужності автомобільної промисловості** можуть бути переорієнтовані на виробництво військової техніки.
Що саме сказав Расмуссен
"Наші розвідки кажуть, що Путін може атакувати країну НАТО до кінця цього десятиліття. Я вважаю, що це може статися навіть раніше"
— Андерс Фог Расмуссен, колишній генеральний секретар НАТО (інтерв'ю El Pais)
"У Європі є виробники автомобілів з надлишковими потужностями. Їх можна направити на виробництво військової техніки, як США у 1941 році. Вони перетворили економіку на економіку війни за кілька місяців"
— Андерс Фог Расмуссен, інтерв'ю El Pais
Расмуссен також навів сценарій військової симуляції, у якій розглядалися дії проти Калінінграда через Литву та ймовірна відмова США втручатися в деяких варіантах — висновок: Європа не може покладатися виключно на автоматичну допомогу зовні.
Чому це важливо для України
По-перше, міцніші європейські оборонні потужності — це безпосередній буфер для України: чим швидше й ефективніше ЄС наростить спроможності, тим менше ризиків масштабної ескалації, яка зачепить Україну. По-друге, перепрофілювання заводів створює попит на суміжні ланцюжки постачання, що може включати українські підприємства, інженерів і комплектувальні.
Цифри й реальність ринку
Вказані Расмуссеном факти: у жовтні 2025 року в Європі налічували близько 8 «зайвих» автозаводів. Автозавод вважається рентабельним при випуску від ~250 000 авто на рік; якщо постачання з Китаю зростуть до близько 2 млн автомобілів на рік до 2030-го, частина потужностей залишиться невикористаною — отже з’являється можливість їх спрямувати на інші потреби.
Як це могло б працювати на практиці
Перепрофілювання — не миттєвий чари. Це питання трьох координат: технічної переналадки ліній, забезпечення критичними комплектуючими і моделей фінансування (держдопомога, держзамовлення, приватні інвестиції). Удари 1941 року в США показують, що при політичній волі й чітких державних інструкціях швидка мобілізація виробництва — реальність. Але сьогодні додатково треба враховувати складніші ланцюги постачання та екологічні регулювання ЄС.
Переваги і ризики
Переваги: прискорене забезпечення боєприпасами, бронетехнікою та логістикою; збереження робочих місць; зміцнення промислової автономії ЄС, що вигідно й Україні.
Ризики: високі початкові інвестиції, час на переналадку, юридичні питання щодо ринку та допомоги, а також ризик політичного спротиву від компаній, які орієнтовані на цивільний ринок.
Що говорять експерти
Аналітики оборонної промисловості звертають увагу, що ідея не нова, але отримала додаткову вагу через зміни в торгівлі авто та геополітичну напругу. Частина експертного середовища погоджується: для швидкого реагування потрібно планування «в стані миру» — списки пріоритетних ліній, контракти на комплектуючі, навчання кадрів.
Висновок
Пропозиція Расмуссена — це не заклик до паніки, а раціональна пропозиція політики промислової мобілізації: **переформатувати надлишкові потужності на користь оборони**. Для України це шанс посилити безпеку регіону та отримати додаткові промислові зв'язки. Тепер питання до європейських урядів і бізнесу: чи вистачить політичної волі та технічних ресурсів, щоб перетворити промислові надлишки на реальний щит без затягування процесу?
