Уявіть свердловину на Полтавщині, яка давала газ роками. Після масованого удару взимку 2024–2025 — мовчить. Множте це на десятки об'єктів по всій країні, і отримаєте цифру, яку у травні 2025-го озвучив прем'єр Денис Шмигаль: 16,97 млрд кубометрів — найнижчий показник видобутку за багато років.
Для порівняння: у 2024 році Україна видобула понад 19 млрд кубометрів. Падіння — більш як 10% за один рік.
Ракети як інструмент енергетичної деградації
Шмигаль ще в квітні 2025-го пояснював механіку: протягом зими російські удари по газовидобувній інфраструктурі знищили потужності, які давали майже 50% від усього обсягу видобутку. Це не метафора — це конкретні компресорні станції, трубопроводи, наземна обв'язка свердловин. Відновити їх швидко неможливо: частина об'єктів знаходиться в зонах ризику повторних ударів.
Саме тому навіть «краще за прогноз» читається з застереженням. Так, офіційний прогноз передбачав ще менше — Шмигаль назвав результат на 2,4 млрд кубометрів вищим за очікуване. Але базою порівняння слугував вже скоригований, занижений план, а не довоєнний потенціал галузі.
Приватники ростуть — «Укргазвидобування» падає
Усередині галузі — розрив. Приватні компанії збільшили видобуток на 14%: вони мобільніші, швидше переорієнтовують бурові бригади, менш залежні від централізованої інфраструктури, що стала мішенню. Натомість державне «Укргазвидобування», яке формує левову частку загального показника, зазнало найбільших втрат саме через масштаб і географію своїх активів.
Ця асиметрія важлива: вона означає, що відновлення видобутку залежатиме не лише від безпекової ситуації, але й від того, наскільки держава готова дати приватному капіталу — зокрема іноземному — реальний доступ до родовищ, а не лише декларативні запрошення на конференціях.
Що це означає для енергобалансу
Україна споживає приблизно стільки ж газу, скільки видобуває — або імпортує різницю. При видобутку нижче 17 млрд кубометрів і збереженні поточного рівня споживання залежність від імпорту зростає. У 2025 році це відбувається на тлі відсутності транзиту російського газу через українську ГТС — угода між «Нафтогазом» і «Газпромом» не була продовжена з 1 січня 2025-го.
Іншими словами, Україна одночасно втратила і транзитний дохід, і частину власного видобутку — і змушена балансувати за рахунок підземних сховищ та реверсних поставок із Європи.
Відбудова під обстрілами
Галузь намагається адаптуватися: частина компаній переносить наземну інфраструктуру під землю або маскує її, інвестує в резервування. Але це коштує грошей і часу — двох ресурсів, яких у воєнній економіці хронічно не вистачає.
Питання, яке залишається відкритим: якщо інтенсивність ударів по енергетиці у 2025–2026 роках не знизиться, чи здатне зростання приватного видобутку на 14% компенсувати подальші втрати державного сектору — чи ми побачимо ще один рекордно низький показник наступного року?
