Коротко
За даними дослідження Deloitte, оприлюдненого в матеріалі LIGA.net, середній українець витрачає 84% місячного бюджету на першу необхідність — майже вдвічі більше, ніж середній світовий показник у 38%. Ці цифри — не абстракція: вони визначають, що ми купуємо сьогодні, як плануємо завтра і які рішення мають ухвалювати уряд та міжнародні партнери.
Що показало дослідження
Найбільші статті витрат у 2025 році: продукти харчування — 40%, комунальні платежі та оренда — 31%, охорона здоров'я — 9%, транспорт — 4%. Україна — єдина серед охоплених країн, де частка витрат на продукти перевищує третину бюджету.
"84% місячного бюджету середнього українця йде на покриття витрат першої необхідності"
— Deloitte (репортаж LIGA.net)
Чому це важливо для кожного
Коли понад три чверті доходу йде на базове виживання, місця для заощаджень, інвестицій або відновлення споживчого попиту практично немає. У дослідженні українці самі вважають прийнятним витрачати на базові потреби не більше 46% бюджету — фактичне навантаження майже вдвічі перевищує цю межу.
Міжнародний контекст і наслідки
Для порівняння: у Німеччині на базові потреби припадає близько 45%, що дозволяє німцям виділяти на дозвілля 17%, на заощадження 9% і на електроніку 7% — разом близько третини бюджету. У випадку України ці три категорії становлять лише близько 4%. Різниця підкреслює, що економічне поновлення у нас вимагатиме іншої початкової точки.
Також помітні великі відмінності у витратах на дозвілля, електроніку та заощадження: українці витрачають на дозвілля лише 1% бюджету (проти 16–20% у більшості інших країн), на електроніку — 1% (проти 6–10%), а на заощадження — у 3–6 разів менше, ніж у Китаї, Японії, Великій Британії чи Південній Кореї.
"Війна відкинула Україну на 15 років у питаннях бідності"
— Світовий банк (оцінка)
Методологія
Опитування проводили 28 листопада — 11 грудня 2025 року серед українців від 18 років, які користуються смартфонами. Вибірка налічувала понад 1 000 респондентів і була квотованою за соціально-демографічними ознаками.
Що далі — для держави і партнерів
Ці дані дають чіткий фрейм для політики: адресна допомога знижує навантаження на оплату харчів та комуналки, а програми, що стимулюють накопичення та доступ до кредитування під реальні проєкти відновлення, можуть змінити структуру витрат сімей у середньостроковій перспективі. Також важливо, щоб міжнародна допомога враховувала не лише суму, а й формат — наприклад, субсидії на енергоефективність або підтримка місцевого агросектору, що знижує вартість продуктів.
Питання не тільки в цифрах на папері: це про можливість українських родин планувати майбутнє, інвестувати в здоров'я та освіту дітей, відновлювати бізнес і створювати робочі місця. Чи зможуть політики та партнери перетворити ці висновки на конкретні рішення — ключове питання наступних кроків.
