Голова НБУ Андрій Пишний у середині жовтня в інтерв'ю «Інтерфакс-Україна» заявив, що впровадження моделі інфраструктури ринків капіталу гальмує позиція голови НКЦПФР. Модель НБУ напрацював разом із Мінекономіки та ЄБРР. НКЦПФР відповіла окремою заявою. Формально обидва відомства за реформу, але сперечаються про те, хто і з якими правами контролюватиме ключові елементи ринку.
Що саме збираються збудувати
Інфраструктура ринку капіталу – це біржа, де торгують цінними паперами, розрахунковий центр, який проводить кліринг, і депозитарій, де обліковують права власності. Якщо вони працюють погано або розрізнено, великий іноземний гравець просто не бачить, як безпечно зайти.
За описом моделі, перший етап уже зроблено: державну частку в Національному депозитарії, якою раніше керувала НКЦПФР, передали в управління НБУ. Далі холдингова компанія має створити нову біржу. Вона замість Нацбанку стане мажоритарним власником Розрахункового центру. У депозитарії біржа матиме міноритарний пакет, а мажоритарний залишиться в НБУ.
Щоб закріпити це законом, уряд 4 вересня вніс до Верховної Ради законопроєкт №16038 про залучення стратегічного іноземного інвестора. Він має перенести в закон домовленості 2025 року між НБУ, Мінекономіки та ЄБРР. Ще 2 червня Пишний казав, що сподівається на швидку реєстрацію документа, і просив долучити до обговорення бізнес-асоціації. За його словами, без розвиненої інфраструктури приватні інвестори не зможуть заходити в Україну в потрібних обсягах.
Де проходить лінія розколу
НКЦПФР не блокує реформу повністю. За даними Mind.ua, комісія підтримала і законопроєкт, і модель єдиного холдингу, але запропонувала доопрацювати його. Правки стосуються трьох речей: структури власності холдингу, конкурсу для стратегічного інвестора та рівного доступу учасників ринку.
Найчутливіше місце – контроль. Голова НКЦПФР Олексій Семенюк каже, що не проти іноземних інвесторів з досвідом. Але держава, на його думку, має зберегти блокуючий пакет і мати закріплені в законі стратегічні права щодо національної інфраструктури. Окремо він застерігає від версії закону, за якою перемагає той, хто принесе більше грошей.
У публічній відповіді на критику Пишного НКЦПФР сформулювала позицію так: сильний інвестор, сильна держава серед акціонерів, відкритий ринок і один регулятор – це не компроміс.
Яким саме має бути розмір «блокуючого» пакета і чи передбачає чинний текст законопроєкту критерій «найбільша ціна», у наданих нам матеріалах не сказано. Тому оцінити, наскільки далеко сторони одна від одної в цифрах, зараз неможливо.
Суперечка не лише про власність
Паралельно НКЦПФР готує власну концепцію нового закону про інфраструктуру ринків капіталу, щоб наблизити правила до європейських. Вона охоплює остаточність розрахунків, фінансове забезпечення, кліринг деривативів і діяльність центральних депозитаріїв. Тобто між відомствами тривають розбіжності і про зміст регулювання, а не лише про те, хто кому належить.
Що на кону для ринку
Семенюк нагадує про масштаб втрат: до війни на українському ринку капіталів було понад 120 млрд грн іноземних коштів, зараз залишилося близько 18 млрд грн. Це й є практичний аргумент обох сторін. НБУ хоче швидше зробити ринок зрозумілим для стратегічного партнера. НКЦПФР хоче, щоб за це не довелося платити втратою національного контролю над розрахунками та обліком прав власності.
Для звичайного інвестора або компанії, що виходить на ринок облігацій чи акцій, це означає просте: від рішення залежить, хто встановлюватиме тарифи, правила доступу та вимоги до учасників. Рівний доступ, який виділила НКЦПФР, – якраз про це. Як саме це працюватиме, поки не відомо, бо остаточних умов немає.
Прогноз залежить від одного: чи вдасться до голосування в парламенті узгодити три пункти, на які вказала НКЦПФР, – структуру власності, правила конкурсу і гарантії доступу. Якщо так, законопроєкт №16038 може пройти з правками. Якщо ні, стратегічний інвестор отримає ринок, правила якого відомства досі трактують по-різному. Чи готовий він заходити в таку невизначеність – питання, на яке відповість тільки сам інвестор.
