30 липня Національний банк підвищив облікову ставку до 15,5% річних — на пів відсоткового пункту. Голова НБУ Андрій Пишний пояснив це просто: ціновий тиск в економіці посилюється стійко, а не тимчасово, і залишати ставку на попередньому рівні означало б дозволити інфляції розганятися далі.
Що змінилося за пів року
У січні 2026 року НБУ вже знижував ставку — з 15,5% до 15%. Тепер регулятор повертається до того самого рівня, з якого починав. Фактично цикл пом'якшення процентної політики зірвався, не встигнувши по-справжньому розпочатися. Причина — витрати бізнесу зростають швидше, ніж очікувалося: логістика, оплата праці, енергоресурси дорожчають одночасно.
НБУ переглянув і прогноз інфляції на гірший бік: до кінця 2026 року споживча інфляція має прискоритися до 10%, базова — до 9,2%. Це не одноразовий стрибок, а тренд, підживлюваний бюджетними стимулами, зростанням зарплат, подорожчанням пального і слабшою гривнею.
Що це означає практично
Облікова ставка — не абстрактний індикатор, а основа, від якої банки рахують відсотки для вкладників і позичальників. Підвищення ставки НБУ зазвичай тягне за собою підвищення ставок за депозитами та ОВДП — тримати гривню стає вигідніше. Водночас кредити, зокрема іпотечні та бізнесові, ризикують подорожчати або принаймні не здешевіти найближчим часом.
Логіка регулятора проста: якщо зберігати гривню стає прибутковіше, люди менше поспішають витрачати її одразу або конвертувати в долари й євро. Це знижує тиск на валютний ринок і допомагає утримати курс від зайвої нервозності.
Чому це не останнє підвищення
НБУ прямо каже, що готовий піднімати ставку й далі, якщо цінові ризики не почнуть слабшати. Це означає, що вкладники можуть отримати ще вищі депозитні ставки протягом року, а позичальники — ще дорожчі кредити.
Питання не в тому, чи стабілізується інфляція сама собою, а в тому, скільки циклів підвищення ставки доведеться пройти НБУ, перш ніж бюджетні стимули та зарплатний тиск перестануть переважувати монетарне гальмування.
